2.34 ПОТОНУЛА (08.01.2016)
Ми поїхали до озера. Я, Оля, Лєна, Іра та Ксюша. Купалися по черзі, хтось залишався слідкувати за речами.
Лєна була наймолодшою і плавала лише біля берега.
Ввечері, коли ми збирали речі, Іра відійшла по своїх справах, але так і не повернулася. Ми з Олею пішли її шукати. Ліхтариків у нас не було, тому далі носа ми не бачили, а на наш поклик Іра не відгукувалася.
Вранці Іра сама прийшла до нас. Ми, звичайно, почали її розпитувати, де була, чому не відгукувалася…
На всі питання Іра лише знизала плечима, мовляв, ми кричали занадто тихо, і вона нас не почула.
А потім відвела мене вбік і розповіла:
— Я точно пам’ятаю, що на одному з каменів я послизнулася і впала у воду. А у воді за щось зачепилася і потонула.
А потім прийшла до тями, виринула і повернулася.
Ми пішли на той обрив. Нічого незвичного… Якщо не рахувати подряпин ззаду на шиї Іри…
Ми швидко зібралися і повернулися додому.
Одна моя знайома, яка колись жила в тій місцевості, сказала, що в тому озері потонуло багато людей, і тому душі, які ще там, тягнуть живих на дно.
І взагалі, Ірі пощастило, що вона повернулася живою. Могло бути й гірше…