НІЧ, ДЗЕРКАЛО, КРОКИ
Дівчинка на ім’я Регіна щоночі чула кроки з боку старого дзеркала, яке висіло в її кімнаті. Вона говорила про це батькам, але ті відповідали, що їй усе здається. Та Регіна не переставала чути кроки з дзеркала. Зрештою дійшло до того, що в дівчинки почалася істерика, і тоді батьки відвезли Регіну до лікаря; той порадив прибрати дзеркало з кімнати. Батьки так і зробили — віднесли дзеркало на горище. Після цього Регіна не чула кроків ані вночі, ані вдень.
Усе було спокійно три роки, але одного разу дівчинка піднялася на горище погратися зі старими іграшками. Проходячи повз дзеркало, Регіна чомусь дуже злякалася й швидко спустилася вниз.
У дзеркалі вона побачила, що в її відображення порожні очниці й величезний чорний рот. А потім Регіна згадала те, через що закричала на весь дім — можливо, навіть сусіди почули. Річ у тім, що кілька днів тому батьки відвезли це дзеркало на дачу.
Регіна хотіла думати, що їй просто привиділося. Вона пішла до своєї кімнати, збираючись пограти на комп’ютері. Але, зайшовши, остовпіла від жаху й здивування: дзеркало стояло на своєму колишньому місці. Відображення спотворилося, з дзеркала вилізли чорні руки й затягли Регіну всередину.
Коли батьки повернулися додому, вони побачили, що дзеркало чомусь знову на місці, розбили його, а уламки викинули.
Тепер Регіна не може вибратися. Вона мандрує між дзеркалами й з помсти забирає тих, хто вночі дивиться в дзеркало.