1.1
1.2
1.3
1.4
1.5
1.6
1.7
1.8
1.9
1.10
1.11
1.12
1.13
2.1
2.2
2.3
2.4
2.5
2.6
2.7
2.8
2.9
2.10
2.11
2.12
2.13
2.14
2.15
2.16
2.17
2.18
2.19
2.20
2.21
2.22
2.23
2.24
2.25
2.26
2.27
2.28
2.29
2.30
2.31
2.32
2.33
2.34
2.35
2.36
2.37
2.38
2.15

ЩОДЕННИК [ПРИБЛИЗНО] (30.10.2015)


№1.

Це не вигадка, це реальність. Те, що живе всередині мене, рано чи пізно звільниться — і тоді всім кінець.

№2.

Темряви всередині мене стає дедалі більше. Відчуття, ніби вона ось-ось уся вирветься назовні. Хоча яка різниця.

№3.

Я вже не намагаюся стримувати свій внутрішній жах. Я змирилася. Чому "жах"? — я всередині зовсім не мила й зовсім не добра, а безжальна.

№4.

Не хочу, щоб хтось дізнався про мою сутність. Але загалом мені байдуже.

№5.

"Якщо ти не будеш убивати людей — колись вони вб’ють тебе". — Як багато сенсу й правди в цій цитаті.

№6.

— Мей! Чому ти все ще терпиш?

— Відчепися…

Я і Шіні.

№7.

Треба закінчувати.

Я все-таки пішла з нею. Нічого поганого ми не робили.

Просто вона дала мені ножиці. І я повернулася в цей світ.

Шіні — та, хто завжди мене підтримує. Тому вона — єдина, хто мені дорогий. Більше я нічого не розповім…

© Murly Barsic,
книга «Жахастики».
Коментарі