ПОЗА ЧАСОМ І ПРОСТОРОМ
Дівчинка на ім’я Ріана того дня тільки повернулася зі школи.
Батьків вдома ще не було. Ріана пообідала, зробила уроки і дуже захотіла спати. Лягла в ліжко й заснула.
Прокинулася — було темно, і ліжка під нею, ніби, не було; насправді, здавалося, взагалі нічого не було, окрім Ріани. Вона подумала, що їй усе це здається, або, можливо, вона досі спить. Але так званий «сон» був надто реальним, тож Рі закричала, як їй здалося, дуже голосно — проте навіть тихого ехо не почула.
Ріана пішла далі, і, так би мовити, не пішла, а… це складно описати словами. Навколо не було нічого, вона навіть не чула свого голосу, коли намагалася щось сказати. Ріана навіть почала думати, що померла уві сні.
У цей момент із темряви вийшов доволі красивий чоловік і почав пояснювати їй про те місце, куди вона потрапила. Дівчинка не розуміла, що він мав на увазі, коли сказав, що вона опинилася в просторово-часовій дірі, з якої ще ніхто не втік.
Все ж Ріана знайшла в собі сили і запитала, як вона сюди потрапила, а головне — навіщо. На запитання незнайомець відповів просто:
— Портал сам вибирає, кого затягти в себе.
Через п’ять секунд Ріана прокинулася у своїй кімнаті, а її мама сказала, що уві сні Рі сильно кричала, а потім, ніби, ще й говорила з кимось.