1.1
1.2
1.3
1.4
1.5
1.6
1.7
1.8
1.9
1.10
1.11
1.12
1.13
2.1
2.2
2.3
2.4
2.5
2.6
2.7
2.8
2.9
2.10
2.11
2.12
2.13
2.14
2.15
2.16
2.17
2.18
2.19
2.20
2.21
2.22
2.23
2.24
2.25
2.26
2.27
2.28
2.29
2.30
2.31
2.32
2.33
2.34
2.35
2.36
2.37
2.38
2.32

СТАРИЙ БУДИНОК (03.01.2016)


Ми з Ритою та Емі гуляли на вулиці. Про щось сперечалися. У Рити з’явилася ідея — викликати духа, який виконує бажання. Ми погодилися.

Після завершення ритуалу різко похолоднішало, ніби ми викликали не духа, що виконує бажання, а самого Сатану. Особливого значення ми цьому не надали.

У якийсь момент стало настільки темно, що ми не бачили навіть обрисів предметів.

Коли почало потроху світлішати, ми помітили, що тепер знаходимося біля старого будинку і явно не у своєму часі.

У будинку було доволі похмуро. На першому поверсі в кімнаті висіло велике дзеркало. Рита змахнула з нього шар пилу, і дзеркало засвітилося зеленуватим світлом. За секунду Рити там уже не було. Ми, злякавшись побаченого, побігли на другий поверх.

Забігли в одну з кімнат, яка виявилася ванною, і стали чекати, самі не знаючи чого.

Дуже захотілося спати, і ми домовилися, що я ляжу у ванну, а Емі залишиться за дверима стежити за обстановкою, а через пів години я її заміню.

Я лягла й підозріло швидко заснула. У якийсь момент мені здалося, що я почула крик — явно Емі.

Я зібралася вискочити з ванни, але поки я спала, вся кімната наповнилася якоюсь тягучою напівпрозорою масою, що тягнула мене кудись униз.

Дивно, але я не відчувала під собою дна ванни. Схопитися за край ванни теж не виходило — вона була надто слизькою.

Я зісковзувала кудись униз і незабаром уже повністю опинилася під цією дивною субстанцією.

© Murly Barsic,
книга «Жахастики».
Коментарі