2.23 МІРАСАКІ (28.11.2015)
За тиждень до мого дня народження ми з батьками пішли в магазин вибирати подарунок. Дорогою зайшли у відділ ляльок. Я вже давно не граюся ляльками, але нам було по дорозі, тож нехай. Одна з ляльок виділялася на тлі інших. Вона стояла без коробки. Велика, приблизно мого зросту, фарфорова, на шарнірах. У неї було довге чорне волосся, червоні очі й чорна сукня в готичному стилі. Нігті на руках теж були чорними.
Мені захотілося її купити, але батьки відмовили. Занадто дорого, та й тим більше я не граюся ляльками. Я засмутилася. Думала, що сама виберу подарунок, але нічого їм не сказала.
Час минув непомітно. Я вирішила не псувати собі день і зробити вигляд, що все нормально, а завтра висловити, що я думаю щодо власного подарунка. Деякий час я сиділа за столом з усіма. Але потім мені стало надто нудно, і я пішла до своєї кімнати. Посеред кімнати стояла велика коробка, і в ній я побачила ту саму ляльку. На коробці був напис: "Мірасакі".
Хоч і було прикро, що батьки мене не попередили, я все одно зраділа. Дістала ляльку й увесь залишок вечора тягала її за собою. А вночі посадила на своє ліжко, біля стіни.
Серед ночі я прокинулася. Хтось був у моїй кімнаті. Спочатку я подумала, що це мама, але навіщо їй приходити до мене вночі? Я відкрила очі й різко сіла в ліжку. Переді мною сиділа Мірасакі, хоча я точно пам’ятаю, що залишала її на іншій частині ліжка.
Вона простягнула свою фарфорову руку й узяла мою. Ми встали з ліжка й пішли на перший поверх. Мірасакі підвела мене до дзеркала, яке висіло в передпокої. Не знаю чому, але я кивнула, і ми увійшли всередину дзеркала. Мірасакі відпустила мою руку, вийшла назад і взяла зі столу ножиці. Я намагалася вийти за нею, але нічого не вийшло. Мені залишалося тільки чекати.
Через деякий час Мірасакі повернулася. Її й без того чорна сукня стала темнішою й, здається, мокрою. На фарфоровому обличчі були невеликі плями чогось червоного. Зіниці в її червоних очах стали тонкими лініями.
Вже багато років я живу в цьому дзеркалі. Я анітрохи не змінилася. Мірасакі розповіла, що між дзеркалами можна переміщатися, і тепер ми подорожуємо разом. Вона прикидається звичайною лялькою в магазині, а коли її хтось купує, вона вбиває деяких членів родини, а тих, хто залишився, забирає в дзеркало.