ЛІКАРНЯ (23. 10. 2015)
Якось мене поклали до лікарні з легким струсом мозку.
Ну, ситуація дурна: я спіткнулась на дорозі.
Лежати треба було десять днів, а потім ще три дні до повного відновлення.
Восьмий день.
Я та дві дівчини з сусідньої палати розповідали страшилки.
Віка, одна з дівчат, сказала, що прямо по коридору, а потім наліво, знаходиться кабінет під номером сімнадцять, який давно закрили через дівчину, яка там повісилася з невідомої причини.
Ну, звичайно, почалася суперечка, хто не боїться піти туди вночі. Врешті я погодилась піти й сфотографувати кімнату зсередини.
Я взяла телефон і пішла. Двері були старі й, здається, наглухо застрягли. Але врешті я її відчинила. Я включила ліхтарик на телефоні й почала оглядати кімнату. У кутку стояв силует дівчини. Вона помітила мене і стала повільно наближатися. Коли вона була зовсім близько, я помітила мотузку в її руці…
Вранці в сімнадцятому кабінеті знайшли тіло ще однієї дівчини. Здається, її задушили, але на шиї слідів не було. Невідомо, як вона змогла відкрити двері, адже вони були заварені більше десяти років тому.
Поруч із тілом знайшли записку: "Ще одна".
Також у телефоні загиблої було знайдено відеозапис:
вона заходить у кімнату; до неї підходить невідома фігура… Далі запис починає мерехтіти й врешті вимикається.