2.28 СКЛО, НОЖИЦІ, ДЗЕРКАЛО (23.12.2015)
Мені тринадцять років. Я вбивця. Я вбиваю тільки ножицями, уламками скла або дзеркала. Ніж чи пістолет — не для мене. У мене немає душі. Я вбиваю всіх підряд. Із раннього дитинства я взагалі не розумію людей.
Тіло першої жертви, моєї матері, знайшли в підвалі через дуже багато часу. Я розрізала її ножицями й вирізала очі.
Наступною стала моя «подруга» Емі. У її тілі знайшли уламки дзеркала. Під час убивства мене ніхто не бачив і після не шукав.
Я йду за своєю наступною жертвою. У сумці — уламки скла. Він навіть не знає мене. Майже. Ми були знайомі не так довго. Зараз ніч. Я йду просто за ним. Він не обертається. Я вдаряю пакетом об землю, щоб привернути його увагу. Він обернувся на шум — і я перерізала йому горло ножицями.
Частину помсти виконано.