КІШКА (06. 10. 2015)
Неможливо підрахувати, скільки історій і легенд люди вигадують про нас. Насправді ми не прибульці й не боги, хоча це питання спірне. Спостерігаючи за людьми, я щоразу дивуюся тому, наскільки ж ви боягузливі й забобонні.
Не те щоб наше життя було абсолютно вільним. У нас теж є правила, яких ми повинні дотримуватися. Але ми не забиваємо собі голову всілякими казками на кшталт "бога" чи "першої людини з глини". У цьому немає логіки. Звідки тоді взялися тіла, які мають люди зараз? А, ну так, "магія"…
Ми не знаємо, звідки з’явилися люди. І, якщо чесно, краще б вас узагалі не було.
У нас, котів, усе простіше: спочатку була порожнеча, потім сформувалися різні речовини — і далі за списком, аж до людей…
Я сиджу на даху житлового будинку й спостерігаю за людьми. Нас багато по всьому світу. Ми схожі на приховані камери. Нам не подобається збиратися у зграї, а поодинці ми не можемо вбити людину. Це єдина причина, чому ми ловимо птахів і мишей.
Ви вважаєте нас своїми домашніми улюбленцями або іноді — друзями, але це не так. Усе якраз навпаки. Ви ніколи насправді не зможете позбутися кота, а він від вас — ще й як. Але наших секретів я розповідати не стану.
Головне — саме коти приручили людей, а не навпаки.