СОН (27.10.2015)
Я сиджу на ліжку в спальні. Уже темно, вдома я одна. Помітила, що на стіні, поруч із моєю тінню, є ще одна — чоловіча.
Я запідозрила, що щось не так, і пішла в іншу кімнату. Це "щось" пішло слідом.
Я вийшла на вулицю. Був день, але нікого не було. Перш за все я пішла до сусідів, але нікого не було вдома, хоча всі двері були навстіж відчинені.
У кожному з будинків — нікого. Довелося повернутися до себе.
Вдома було тихо, і я вирішила, що мені нічого боятися, й пішла до спальні.
Тінь була в кімнаті. Вона пройшла крізь мене, і я втратила свідомість.
Цей момент я добре запам’ятала: навіть те, в якому положенні лежала. Пам’ятаю, що уві сні була одягнена в блідо-жовту кофту й синю спідницю.
Повернулася я в цю моторошну реальність тому, що хтось наполегливо будив мене. Я відкрила очі — і побачила Емі та Лану, моїх сусідок. Я все їм розповіла.
Обійшовши дім, ми не виявили тіні, хоча обійшли всі кімнати на другому поверсі, а потім пішли вниз.
Біля вхідних дверей це з’явилося, і ми вискочили у двір.
Цей сон я добре запам’ятала і не хотіла забувати, тому й описала його.