ПОМСТА (06.11.2015)
Вже три або чотири роки, як я стала озлобленою на весь світ. Усе почалося з дрібних образ, що переростали в гнів.
Зараз мені тринадцять, а коли виповниться двадцять — я всім їм помщуся. Я не прагну слави чи того, щоб мене боялися. Я просто хочу, щоб ті, кого я ненавиджу, понесли покарання.
Один із них, коли я була на морі, почав цілеспрямовано мене дратувати. Він не робив цього відкрито, але кожною своєю дією ніби просив у мене смерті.
Минуло кілька років. У ту ніч ми знову зустрілися. Цього разу я добре підготувалася й була впевнена у своїх діях. Я дістала з сумки ножиці. І лише коли я підійшла достатньо близько до нього, він упізнав мене. Перед самою смертю…
Його мати була там. Вона накинулася на мене, але здохла так само швидко, як і її виродок. Я не збираюся терпіти її крики. Їхні тіла знайшли вранці в парку — в обох було перерізане горло. Я сподівалася, що відчую радість або полегшення, коли вб’ю їх. Але не було нічого, окрім спокою…