Світ врятований, наші герої спокійно відпочивали по своїх кімнатах.
Ваня читала книгу, Лютер був з Елісон у її кімнаті, Дієго кидав ножі у стелю, П'ятий просто ліг на ліжко , нарешті заспокоївшись він тяжко видихнув та закрив повіки.
А Клаус заснув у  себе на підлозі , тому що святкував перемогу крепким алкоголем.
    В цей момент , на небі почали збиратися хмари разом з громом та блискавками, все стало темним , але тільки блискавки змінювали колір з синього до фіолетового, вся Академія вибігла зі своїх кімнат та направилась  на заднє подвір'я  будинку. 
Навіть Клаус ледве встав і вийшов з кімнати до всіх, вони здивовано дивилися на все це , раптом з'явився портал, він був величезний в цю хвилину номер чотири підбіг до порталу і кинув туди вогнегасник.

- Клаус?!  якого біса?  - роздратовано запитав П'ятий.

- А раптом допоможе?  - відповів Клаус й швидко відійшов.

Раптом з нього вилетіла дівчина та впала на землю, враз він закрився ,  всі хмари зникли разом з громом та блискавками.

- Трясця!... та щоб тебе... - сказала дівчина вставши на ноги , почала струшувати з себе бруд , стоячи спиною до Академії.

- Ти в біса хто!?  - Запитав П'ятий.

– А?  ти це мені?  - здивувалась дівчина повернувшись до них.

Перед ними стояла дівчина років двадцяти, овальне обличчя, пухкі губи, густе темно-русяве хвилясте волосся довжиною по лопатки закладене в хвіст, сірі як грозове небо очі.
Одягнена була в чорний брючний костюм із краваткою.

- Луна...- тихо сказав Клаус.

- Клаусе привіт! - відповіла Луна і посміхнулася йому.

Хлопець підбіг до дівчини та міцно обійняв.

- Як же тебе не вистачало...

- Я теж рада тебе бачити - з усмішкою говорила вона обіймаючи його.

- Поясни мені хто вона?! - Роздратовано запитав П'ятий.

- Ох не злись , її звуть Лунарія , ми добре товаришуємо - відповів хлопець і посміхнувся.

- Дуже приємно вас всіх зустріти , ви не хвилюйтесь , я злодійка чи ще хтось... - сказала дівчина і поклала свою руку на плече хлопця - Я тут тільки для того щоб допомогти вам

- Чому ми маємо тобі вірити?  - Запитав Дієго.

- Тому що , це справді важливо , Дієго будь ласка поклади назад у кишеню ніж

- Ти знаєш моє ім'я?

- Ну не тільки твоє , давайте зайдемо? мені вже стояти важко - сказала дівчина та зайшла в будинок, за нею зайшли всі Харгрівзи.

Лютер сів на диван разом з Елісон, Ваня сіла на крісло, Дієго та П'ятий просто стояли, Клаус ліг на ще один диван та просто дивився на подругу.

-Ну так?  розповідай поки я тобі кінцівки не відірвав - сказав П'ятий дивлячись на дівчину.

- Досить дивитися на мене як на ворога

- Ти нам все розповіси, - сказав П'ятий.

- А я маю вибір?

- Ні

- От бачиш

- Так звідки ти?  – спитав Лютер.

- Я з комісії, мені дали завдання з порятунку Академії Амбрелла - відповіла дівчина давши лист П'ятому.

- То стоп!  ти з комісії? - Запитав П'ятий відкривши лист.

- Так, вже як кілька років там працюю

- Можна я спитаю дещо?  - Запитала Ваня.

- Так , звичайно питай

- Хто знову влаштує апокаліпсис?  Адже ми усунули проблему

- Чесно, ось цього я не знаю, мені сказали вберегти вас від загибелі , а конкретно що має статись незнаю

Лютер вирішив тихо попросити Елісон використати свої сили.

- Луно , можна я підійду до тебе? – запитала Елісон.

- Так, підходь

Дівчина підійшла і сказала:

- До мене дійшла чутки , що ти нам розповіла всю правду

- Хочеш жарт? на мене це не діє - сказала дівчина і посміхнулася.

– Що?  але як? - здивувалась дівчина.

- Не знаю – відповіла Луна і дістала конверт– До речі якийсь чоловік попросив віддати його вам

Дівчина віддала конверт у руки Елісон і вирішила залишити їх із листом.
  Лунарія спокійно вийшла на вулицю та сіла на сходи, поки вони читали дівчина думала: що робити?
Поки вона сиділа до неї підійшов Бен.

- Ти хороша, шкода що не бачиш мене

- Бачу і чую дорогий Бене , сідай поговоримо, давно я вас з Клаусом не бачила та не чула ... - Сказала дівчина в її голосі було чути нотки смутку.

- Пробач, забув , що ти така ж як і ми, тільки ти колись не бачила мене - відповів Бен і сів поруч.

- Як успіхи у прочитанні листа?  Мої сили стали сильнішими от і результат

- Зараз всі гадають звідки ти?  навіщо  прийшла?  і саме головне питання хто ти?  а так , сидять вирішують що робити з конвертом

- Ви завжди такі були? Хаха вже стільки минуло років , а вони не міняються

-  Та да , якими були такими і залишились

- Думаю...думаю буде набагато краще щоб я пішла до себе...не хочу щоб номер П'ять бачив в мені ворога

- Гей, не кажи що ти знову підеш? Ти не ворог

- Бене , я...

- З ким ти розмовляєш?  - Запитав П'ятий перебивши дівчину та підійшовши до неї.

- З Беном - відповіла вона.

- Він же помер... ти можеш бачити мертвих?  - здивовано спитав хлопець сівши поруч.

- Так , теж маю сили - відповіла вона - Так і не довіряєте мені?

- Ні , апокаліпсис ми вже запобігли його не повинно бути...

- Ви читали листа?  - Запитала дівчина намагаючись змінити тему дивлячись на хлопця.

- Ні ... вирішили його не відкривати

- Чому?

- Я не вважаю за потрібне відкривати його

- П'ятий, я все одно піду до себе, так що не гнівайся

- У тебе є будинок?

- Так, він недалеко так що якщо захочеш поговорити , я на місці - сказала дівчина, посміхнувшись та пішла у бік будинку.

До П'ятого підійшов Клаус.

- Ти її не образив?

- Ні, звідки вона нас знає?  - з обуренням спитав хлопець - Ти нам так і не відповів

- А мені цікаво, чому ви її не пам'ятаєте , я ж колись знайомив вас всіх - відповів Клаус.

За Клаусом вийшли інші.

- То хто вона така?  - Запитав Дієго.

– І звідки вона нас знає?  - Запитала Елісон.

- Ще одні , згадуйте! я з Беном колись знайомили вас - відповів Клаус.