Скоро настане апокаліпсис і ніхто не знає, як його зупинити.
Дівчина сиділа разом з усіма в не дуже охайному будинку намагаючись зрозуміти , що робити далі?.
Нова знайома була дуже набридливою, то вона намагалася влізти в розмову, то якось дістати Луну. Але як не дивно, її та Дієго не було в цей день і можна було спокійно зітхнути.
Всі просто мовчки сиділи, але тишу перервала Лунарія:

- П'ять, може в комісію підемо?  Ми можемо там більше дізнатися , всеодно знову з нею потрібно поговорити - запропонувала вона, подивившись на стривоженого хлопця.

- Якщо ми туди потрапимо, то нас можна вважати трупами... - відповів він.

- Трясця... ну ось що нам робити?  Якби я могла перенести нас звідси прямо зараз, то зробила б, але чорт забирай у мене сили досі нормально не працюють ... нам потрібно потрапити туди і дізнатися - зі злістю сказала дівчина.

- У самого сили не є стабільними...

На першому поверсі почувся голос, Дієго повернувся разом зі своєю дівчиною, він був чимось схвильований.

- Агх знову вона...- тяжко зітхнувши сказала Луна.

- П'ятий, пам'ятаєш ту адресу, яку ти знайшов на тому заводі? - Запитав Дієго піднявшись сходами.

- Дай вгадаю... ти хочеш, щоб ми туди пішли?  - Запитав хлопець вже знаючи відповідь.

- Так, це можливість поговорити з батьком

- І дізнатися інформацію?  – уточнив П'ятий.

- Бачу в тебе мізки почали працювати

- Не говори під руку, убити можу навіть не подивившись що ти мій брат - усміхнувся хлопець.

- Гаразд мовчу

- Ви можете присвятити мене у свої справи? - запитала Луна , дивлячись на них.

- Не далеко звідси буде вечірка, на якій буде наш батько і нам потрібно туди пробратися, щоб дізнатися якомога більше інформації – сказав П'ятий, подивившись на дівчину.

- Ясно, цур я залишуся тут, мені потрібно з Марі помінятися в магазині

- Шкода , хотів тебе з собою взяти - сказав хлопець поклавши руку дівчині на ногу.

- Тобі видно дуже хочеться ходити зі зламаною рукою?  - Почавши злитися запитала Луна дивлячись то на хлопця, то на руку.

- Просто помовчи - відповів він стиснувши її ногу.

Але тут вона не витримала та дала хлопцеві підзатильник та такий, що він мало не впав з дивана.

- Мені продовжити?  - З усмішкою запитала вона дивлячись на нього.

- Пізніше продовжимо мила, - відповів він сівши нормально.

- Не називай мене так, - сказала вона.

- А що?  Не можна?

- Ти не та людина від якої я хочу чути ці слова - відповіла вона вставши з крісла - Гаразд, побачимося завтра, мені час

Луна попрощалась  і вийшла  із будівлі, тим самим пішовши до  магазину.
За кілька хвилин вона вже була біля квіткового, зайшовши туди на неї накинулася подруга з обіймами.

- Луні, ти так багато часу проводиш із сім'єю , що у тебе немає часу на мене!  - трохи засмучено сказала дівчина.

- Пробач, ми просто вирішуємо одну важливу справу, як ти себе почуваєшся?  - запитала Луна.

- Все добре, колишній більше не пише, досі не віриться, що він продав мене... - сказала дівчина підійшовши до стійки.

- Ну вважай , що я купила тебе – усміхнувшись відповіла Лунарія.

- Дякую, я до речі повинна тобі дещо розповісти... - сказала дівчина, подивившись подрузі в очі.

У цей момент у магазин зайшов П'ятий.

- Луно , вибачте, що відволікаю, але мені потрібно поговорити - серйозно сказав хлопець.

- Пробач Марі, я повернуся і ми поговоримо, гаразд?  - Запитала вона.

- Оу нічого страшного, я ... значить трохи пізніше розповім - підтвердила вона усміхнувшись.

П'ятий і Луна вийшли з магазину та пішли у бік того будинку, де були інші.
Поки вони йшли, дівчина запитала:

- Щось трапилося?  Ти чимось стурбований

- У мене погане передчуття...

- Ви ж збиралися на ту вечірку?

- Дієго з Лайлою збираються, а мені треба поговорити з кимось розумним на зразок тебе

- Тоді пішли до мене, за чашкою кави обговоримо – запропонувала дівчина посміхнувшись.

Повернувши в інший бік, вони за кілька хвилин уже були біля будинку.
Зайшовши туди, хлопець із дівчиною пішли на кухню.
Заваривши каву, вони сіли один навпроти одного і почали розмову:

- Це питання не по темі ... - Сказав хлопець зробивши ковток гарячого напою - Ти з кимось зустрічалася?  Чи зустрічаєшся?

- Не зустрічалася і не зустрічаюся, я просто кохала людину, але тепер її немає, а підпускати до себе інших не хочу ... - відповіла дівчина.

- Це через Бена?

- Так ... - тихо відповіла вона, подивившись на картину біля холодильника.

- Впусти мене в своє серце - сказав хлопець, подивившись на дівчину.