Пройшов рік.
Дівчина ходила по магазині ,  поливаючи квіти.
Раптом хтось зайшов, то був чорношкірий чоловік.
Одягнений був у сірий костюм із краваткою та капелюхом на голові.

- Вибачте мадам... я розумію, що не маю права просити, але...

- Пане? щось трапилося?  - спокійно запитала Луна, подивившись на трохи стривоженого чоловіка.

- Мені потрібні квіти, багато моїх знайомих порекомендували вас, тому що ви продаєте їх незалежно хто перед вами

- Ох , звичайно! - з усмішкою сказала вона - Які бажаєте? Для кого?

- Для дружини, вона любить білі лілії, у вас такі є?

- Так, звичайно, тільки сьогодні доставили - з усмішкою відповіла вона, показуючи на них.

- Можна тоді десять штук?

- Можна і потрібно, ваша дружина буде шалено щаслива - відповіла Луна красиво склавши квіти в упаковку підрізавши їх.

Віддавши їх, він заплатив та сказав:

- Дякую вам величезне – з радістю в голосі сказав чоловік  пішовши.

- Гарного дня!

Через годину прийшла Марі.
Одягнена була в легку білу сукню з квіточками, волосся майже доходило до лопаток.
На голові був білий обруч із бантиком.
Зайшовши в будинок від неї пахло ароматом квітів, сама вона була радісна та сяяла , як сонце.

- Як успіхи у моєї Луні! - усміхнувшись спитала вона.

- Як по маслу, прибуток зростає з кожною моєю усмішкою – відповіла дівчина.

- То це просто чудово!  - сказала Марі, обійнявши подругу.

- Як у тебе справи?  Як погуляла з Майком?-з єхидною посмішкою запитала Луна.

- Хах ... ну, справи нормально ... - почервонівши сказала вона.

- Значить цілувалися – з усмішкою промовила дівчина.

- Все ти знаєш!  Ти що стежила за мною?  - саркастично запитала Марі, притулившись до руки дівчини.

- Та що ти, я думки твої прочитала!  – з таким самим сарказмом відповіла Лунарія.

За цей рік вони стали найкращими подругами.
Луна намагалась багато разів повернутися, але її сили начебто були заблоковані.
Але вона не втратила надію, ще трішки і вона обов'язково повернеться.
Клієнтів було багато, на годиннику вже 20:46.
Марі попрощалася з подругою та пішла зі своїм хлопцем, Луна тим часом закривала магазин.
Наступної миті вона почула і побачила як у небі зібрались дивні хмари, поки вона не зрозуміла, що це портал.
Швидко закривши магазин, дівчина поклала ключі від нього в сумку і побігла у бік величезного порталу, але прибігши туди , та не побачивши нічого і нікого, вона трохи заспокоїла своє дихання й вирішила оглянути місце.
Її пошуки нічого не дали, не знайшовши жодних слідів, дівчина пішла, але зрозуміла, що потрібно буде перевіряти це місце , час від часу.
Ідучи тротуаром та думаючи що ж то було, вона почула голос своєї подруги яку притиснули якісь придурки, зрозумівши що не можна це просто так залишити , вона підбігла до них і вліпила одному з них у морду, другому дала по яйцях, поки двоє були не  в змозі битися, третій притис Марі спиною до себе і приставивши ніж до її горла сказав:

-Піди по хорошому драна ти курва , вона наша, нам її продали за хорошу ціну

- Тільки не кажи , що це зробив твій хлопець? - запитала вона дивлячись на подругу.

- Т..так - тихо схлипуючи сказала вона.

- Чорт... я не можу просто так залишити тебе - злісно сказала Луна стиснувши зуби та свої кулаки.

- Допоможи...- благала дівчина.

- Закрий рот погань!  - скрикнув чоловік, притиснувши ніж сильніше до тендітної шиї.

- Марі, мила заплющи очі - з ніжністю попросила Лунарія дивлячись на чоловіка з люттю.

- Добре...

Коли її подруга закрила їх, Луна підняла руку і стиснула в кулак, маньяк почав задихатися й випустив ніж.
З кожною секундою він повільно вмирав, а вона стискала руку все міцніше і міцніше доки не побачила бездиханне мертве тіло.
Двоє його друзів боялися поворухнутися, обернувшись до них сказала:

- Самі винні... - сказавши це вона знову підняла руку.
Вбивши і їх, дівчина підійшла до подруги та міцно обійняла її.

- ..Як ти це зробила?... - Притулившись до своєї рятівниці запитала вона.

- Це неважливо ... головне тепер ти в безпеці - сказала дівчина, погладжуючи подругу по голові - "Бачив би це П'ятий ..." - подумала вона.

- Пішли до дому...- тихо попросила Марі.