Настав ранок.
Луна прокинулась раніше і зробивши всі процедури пішла до балакучого друга.
Клаус тим часом розмовляв з Дієго та Лютером.

- Любий Клаусе! - Вигукнула дівчина почавши наближатися до хлопців.

- Чорт .. - розгублено сказав хлопець і побіг у бік виходу.

- Ти так просто не втечеш!

Поки дівчина ловила хлопця, П'ятий пішов разом із Лайлою до комісії.
Зайшовши в напів зруйновану і замерзлу будівлю, вони почали шукати хоч когось.
Знайшовши якусь кімнату вони зайшли туди та побачили старого , що лежав у якомусь механізмі який підтримував життя цій людині.
П'ятий, підійшовши, ближче впізнав у ньому самого себе.

- Ой, який ти старий - з іронією сказала Лайла дивлячись на чоловіка.

- Та заткнися - грізно відповів П'ятий і спробував розбудити його.

Старий розплющив очі і хрипким голосом сказав:

- Я знав, що ти прийдеш...

- Що тут трапилося?

- Не зупиняй апокаліпсис...

- П'ятий ти видно в старості з глузду з'їдеш - сказала Лайла.

- Чому не зупиняти?

- Це не має сенсу...

- Як же наша родина?

- Вони давно пішли своєю дорогою

- Звідки в тебе це тату? - Запитала Лайла.

- Не вір ... чуєш не вір ...

В цей момент у старого зупинилося серце.

- Гей! Куди? Кому не вірити! Та трясця його матері! - розлютився він.

- Може він мав на увазі твою новоспечену дівчину? - з хитрою посмішкою промовила вона.

- Вона б ніколи не набрехала і не зрадила

- Ти бачиш її перший раз у житті, а говориш так, ніби знаєш вічність

- Ти з народження думати не вмієш? Чи тільки недавно така тупа стала?

- Ахрг як тебе сім'я терпить?

- Мовчки, гаразд, пішли звідси - засмучено і одночасно розгнівано сказав хлопця та пішов у бік виходу.

- Пішли, все одно тут уже робити нічого

Повернувшись назад до готелю до них підійшов Дієго.

- І як прогулялися? – суворо запитав він.

- Чудово - коротко відповів П'ятий і пішов шукати Луну.

- Не ревнуй Дієго, він для мене як молодший брат

В одну мить Лайла знову кудись телепортувалася залишивши хлопця одного.
Спустившись вниз Дієго побачив Академію Сперроу, які стояли біля входу.
Вони були дуже злі.
Наша сімка вже приготувалася нападати та до них приєднався Дієго.

- Ну що? Реванш? - з азартом спитав він.

- Якщо ви не відпускаєте нашого лідера по доброму, то ми заберемо його по поганому - з хижою посмішкою промовив Бен, подивившись на Лунарію.

- У нас його немає, - сказала вона.

- Брешеш - сказала Джеймі.

До них підлетів Крістофер і направив на них червоний промінь.
Академія Амбрелла впала на коліна тримаючись за голови та кричачи.
У цей момент з'явився якийсь чоловік і зніс ворогів ударною силою, Джеймі та Альфонсо померли на місці, Крістофер відключився разом зі Слоун.
Через хвилину прийшли до тями Фей, Бен і Крістофер, швидко забравшись звідти вони попрямували до своєї Академії.
Наші повернули голови і побачили чоловіка років шістдесяти.

- Харлан... це ти? – здивовано спитав Віктор.

- Вань? Очам не вірю - боячись запитав він.

- Ого...- здивовано сказала Луна дивлячись на це все.