Луна вирішила зупинитися і купити води.

- Лютере!  Ти все таки біжи , я воду куплю

- Добре, - сказав хлопець і побіг далі.

Заплативши за воду, дівчина побігла у бік друга.
Раптом вона почула гучний удар, зрозумівши, що щось трапилося з космобоєм, дівчина телепортувалась туди.
Перед нею з'явилася картина, Лютер літає у повітрі без тями і навпроти нього стоять троє зі сперроу.

Луна зняла свою рукавичку і торкнулась землі і до непроханих гостей наблизився лід, він встиг їх знерухомити , дівчина підійшла.
Ставши навпроти вона сказала:

- Якось то не добре , лізти до мого брата

- Ми нічого поганого не зробили – почала виправдовуватися світловолоса дівчина.

- Я бачила , що ти теж вмієш керувати телекінезом

- І що?

- Слухай, відпусти по хорошому - сказала дівчина в затемнених окулярах.

- Я розмовляла не з тобою, і взагалі що трапилося з ним? - запитала Луна подивившись на Лютера.

- Він злякався воронів і врізався в стовп, - відповів Бен роздивляючи дівчину.

- Це більше схоже на правду - відповіла вона, махнувши рукою, лід випарувався.

- Якщо ти так боїшся за нього, то значить підеш з нами – сказала світловолоса.

- Піду, ви б хоча б представилися

- Слоун Харгрівз, номер п'ять - з усмішкою промовила вона.

- Фей Харгрівз, номер три

- Я Лунарія , пішли вже до вас - сказала дівчина.

- Ну, а ми вже бачилися - з хитрою посмішкою промовив хлопець.

- Так, бачилися

Через деякий час вони були вже в академії.
Лютера понесли в якусь кімнату, Лунарія сіла біля хлопця і чекала доки той прокинеться.
Бен зайшов до них.

- Голова не болить?

- Дивно, що ти хвилюєшся - сказала дівчина дивлячись на Лютера.

- Я просто запитав, мені ось цікаво як ти ще не червонієш побачивши мене

- Ти занадто неприємний для того, щоб згадувати і червоніти - відповіла вона, подивившись на хлопця.

Чомусь у ньому вона бачила свого Бена, хоча за характером і поведінкою вони зовсім не схожі.

- Хах, це я неприємний?  — зі здивованою усмішкою спитав Бен.

- Так, ти хоч і схожий на одного мого хорошого знайомого, але в тобі є щось, що просто відштовхує мене від такого як ти...навіть після того , що між нами було...

- Твого знайомого також звали Бен?

- Слухай, а чи не багато питань ти ставиш?  Я не хочу відповідати – відповіла дівчина.

- Поки ви на нашій території , ви зобов'язані відповідати на всі питання - відповів він підійшовши ближче до дівчини.

- Іди до біса – коротко відповіла Луна з спокійним обличчям , хоча в середині була буря.

- Ти напевно не зрозуміла - суворо сказав Бен узявшись за край піджака - Не відповісиш , то помреш на місці , я не буду люб'язним з тобою як вчора

- Думаєш налякати мене?  Восьминіжок недороблений - з усмішкою сказала вона і над хлопцем з'явилися скальпелі - Не думай що я така проста, ти не встигнеш випустити свою силу , як вони убьють тебе

-Хах, не чекав - сказав хлопець відпустивши край піджака - Гаразд, ми на вас чекаємо і не смій тікати

Дівчина прибрала літаючі скальпелі і Бен пішов.
На очах з'явилися сльози, а в серці болюча порожнеча.

- Тааак...заспокойся Луні , заспокойся - тихо говорила сама собі намагаючись не заплакати.