За годину всі зайшли в розкішний зал, грала приємна музика, по стінах бігали сонячні зайчики від диско-кулі.

- Цей зал виглядає непогано - сказала Луна , розглядаючи все.

– Краще хай буде безкоштовний бар – без емоцій сказала Елісон.

- Гей!  Це свято для Лютера , не поводься як стерво - сказала Лайла.

- Так , добре чекаємо головних гостей - з усмішкою промовила Лунарія.

Біля дівчини стали Бен та П'ятий.
Клаус був із чудовим настроєм.
Ліфт приїхав і з нього вийшов сам наречений та Віктор.

- Наш Лютер скоро стане дорослим хлопчиком, - з усмішкою сказав Клаус.

- Лютере, Віктор ви гарні сьогодні - сказала Лу.

- Спасибі – відповів Лютер усміхаючись.

- Ще б на розмір більше взяв, - сказала Елісон дивлячись на Віктора.

- І що?  Тут немає червоної доріжки та фотографів – відповів Віктор.

- Давайте не лаятися, скоро наречена буде - з ентузіазмом сказала Луні ставши між Віктором та Елісон.

- Згоден, тихо, це мій день і прошу не руйнувати його – грізно сказав Лютер.

- Він перший почав, - сказала Еліс.

- Хто б казав, це вона почала

- Так! обидва заспокоїлися, - сказала Лайла.

У цей момент ліфт відкрився і побачили наречену.
У легкій білій атласній сукні з білим букетом.
Вона була прекрасна, здавалося, що наречений ось ось забуде як дихати.

- Лютере дихай- сказав Віктор.

- Вааау ти просто чудова - із захопленням промовила Лунарія.

Усі почали йти до вівтаря до своїх місць.
Як завжди, біля Луни сіли двоє.
Клаус тим часом біля вівтаря вже оголосив їх чоловіком та дружиною.
Усі плескали й раділи за молодят.
Почався танець молодят і через час усі почали танцювали.
Лу стояла біля Елісон.

- Вони прекрасні... - з ноткою смутку промовила вона.

- Так... шкода що скоро помремо...- продовжила Елісон.

- Ти як себе почуваєш?

- Як кинутий собака ... хочу багато повернути

- Вірю...

До них підійшов Клаус.

- Лунь пішли потанцюємо?

- Пішли мій дорогий - з усмішкою погодилася вона та пішла танцювати.

П'ятий і Бен сиділи та пили шампанське.

- Клаус має більше шансів отримати обійми та поцілунки без причини ніж ми - сказав Бен дивлячись на дівчину.

- Тепер і в мене також – з усмішкою відповів П'ятий.

- Чому це?

- Я і Луна тепер також подружжя , а нещодавно переспали тричі , а ти так і залишився осторонь, хоч і вона тебе кохала

- Це ми ще подивимося дрібний

Після танців усі сиділи за столиками та їли.
Лунарія сиділа разом з П'ятим і Беном.

- Ммм як це все ж таки смачно - із захопленням промовила дівчина.

- Згоден, ще цей салат спробуй мила – сказав П'ятий подавши салат дівчині.

- І це м'ясо спробуй - сказав Бен, давши трохи м'яса.

- Луно , я до вас!  - з усмішкою сказав Клаус сівши поруч.

- Клаусе! вони хочуть, щоб я набрала зайві кілограми

- Ти прекрасна у будь-якій вазі

- Що ти хотів?  - Запитав П'ятий.

- Там батько сидить у себе і думає як би врятувати світ, може допоможемо йому?  З вами ми точно впораємося

- Іди до когось іншого за цим, ми плануємо напитися до безпам'ятства - відповів П'ятий випивши келих.

- Пробач Клаусе , але це не має сенсу, - підтвердила Луна випиши соку.

- Як не дивно але я теж згоден, це не має сенсу

- Я до вас ще підійду - з усмішкою сказав він і хотів піти до Дієго, але його зупинила Лайла.

- Клаусе , до нас із твоїми ідеями щодо порятунку світу не підходь , ми хочемо спокійно зустріти цей апокаліпсис разом , без жодної херні

- Зрозумів

- От і добре

Поки Клаус бігав і просив усіх урятувати світ, у зал прийшов Реджинальд.
Ніхто не був готовий до зустрічі з ним, він спокійно взяв їжу з буфету і сів за вільний столик продовживши їсти.
Луна лише час від часу придивлялась до нього , ніби знаючи хто він насправді.
Через кілька хвилин він привітав їх по своєму, Лютеру не сподобалася привітання батька і він попросив піти із зали і не заважати їм відпочивати.
Реджинальд спокійно підвівся та мовчки пішов.

- Лютер, ну навіщо?  - засмучено запитав Клаус.

- Його не запрошували, - суворо відповів здоровань і сів назад до Слоун.

Через час вони всі сиділи на даху, дивлячись на червоне з помаранчевим небо.
П'яними були усі , навіть Луна яка пила пів дня лише сік.
Після бурхливих обговорень вони розійшлися по кімнатах, Луна йшла коридором згадуючи номер кімнати, але випадково зайшла до Реджинальда.

- Іди звідси, - серйозно сказав він стоячи і дивлячись на дівчину.

- О!  Привіт та... апчхі!  Вибачте пане Реджинальд, не хотіла вам заважати.

- Ти п'яна

- Так сьогодні ж свято, як не пити?  Хотіла спитати де шістдесят шоста кімната?

- Від цієї кімнати прямо і вліво

- Хах дякую!  - З посмішкою подякувала дівчина і повернулась щоб йти - Я знаю ваш маленький секрет і скоро всі дізнаються про нього

- Ти про що?

- Про вас і вашу натуру - відповіла дівчина і пішла.