Глава 5
Дівчина прокинулася від того, що хтось дивився на неї, піднявши голову вона побачила П'ятого.
- Ти чого з ранку витріщаєшся на мене? - Запитала дівчина сховавшись ковдрою.
- Захотів – відповів хлопець взявши дівчину за ногу.
- Що ти робиш?
- Побачиш - сказав хлопець потягнувши Луну із ліжка.
- Аааа ... негайно відпусти! Збоченець!- Вигукнула дівчина хапаючись за матрац.
- Це тобі не допоможе дорога моя - сказав хлопець повністю стягнувши її звідти -Пішли, нам потрібно думати як уникнути катастрофи.
- Добре, дай хочаб переодягнуся - сказала дівчина, вставши з підлоги.
- Домовилися - відповів хлопець та пішов.
Одягнувшись дівчина спустилася вниз, хлопець чекав у вітальні.
– Скільки залишилося до апокаліпсису? — спитав П'ятий сівши на крісло.
- Шість днів , можливо п'ять - відповіла дівчина сівши навпроти.
- Трясця...- сказав хлопець, подивившись на стелю і важко зітхнув.
- Гей все буде добре, чуєш? - Запитала дівчина дивлячись на стурбованого і сумного хлопця.
- Я ... я просто втомився ...
- Втомився?
- Так ... вони не вміють слухати ...
-П'ять, ми впораємося, вони зрозуміють що помилялися
- Спасибі тобі за підтримку
Дівчина без зайвих слів обійняла хлопця, дуже міцно притиснувши до себе, П'ятий відповів на її обійми.
За кілька хвилин вони відпустили один одного і намагалися зрозуміти, що їм робити далі.
Луна запропонувала пройтися містом, щоб трохи провітрити голову.
Хлопець погодився, вони пішли.
Поки вони йшли П'ятий зупинився біля магазину з одягом та іншими речами.
- Чому ти туди дивишся? - Здивовано запитала дівчина дивлячись то на хлопця то на магазин.
- Давай сюди зайдемо? – запропонував хлопець.
- Якщо хочеш, то пішли
Зайшовши всередину будівлі, вони розійшлися на всі боки.
П'ятий підійшов до манекену в жіночому одязі і в світлій перуці.
- Я сумував ... Долорес... - з сумом промовив він.
За хвилину світло в магазині згасло.
П'ятий телепортувався до нової знайомої.
- Чому світло згасло? - Запитала вона.
У цей момент дівчина побачила двох кілерів у масках.
- П'ять...
– Що?
- Ховайся! - Вигукнула вона впавши з П'ятим на підлогу.
- Це ще хто?
- Ти забув Хейзела та Чачу? - Запитала Луна сховавшись з хлопцем за прилавком.
- Не забув
- Трясця... я зброю не брала
- В мене також немає
– Номер П'ять! Лунарія Гризвон виходьте! - Закричала жінка в масці.
- Хто б сумнівався, що нас шукають... навіть трохи дивно самі просили захищати вас - сказала дівчина.
- Нам потрібно розділитися, ти вліво, я вправо , виживемо тоді поговоримо про це
Розділившись, дівчина швидким кроком пішла до кухонних приладів.
Взявши гарний ніж із великим лезом дівчина попрямувала до них.
Бійка тривала доти, доки вони не почули звук поліцейських машин.
- П'ять, нам треба забиратися звідси! – сказала вона.
- Я не зможу нас перемістити, мало енергії - відповів хлопець.
- Давай я спробую?
У цей момент у їх бік наставили зброю та почали стріляти, швидко сховавшись вони взялись за руки.
- Ось нахрена тобі цей ніж?! - Вигукнув хлопець.
- А раптом знадобиться? - з усмішкою спитала дівчина трохи визирнувши з-за стійки.
- Будь обережна
Лунарія не довго думаючи кинула ножа прямо в ногу кілеру в масці незрозумілого червоного собаки.
- Чортові діти! - обурилася та витягнувши ніж.
Поки вони намагалися зрозуміти звідки прилетів ніж , Луна та П'ятий телепортувалися до академії.
- Ти живий? - Запитала дівчина сівши на сходи.
- Поки що... так - також змучено відповів він сівши поруч.
Лунарія поклала голову на плече хлопцеві та закрила очі.
П'ятий замітив , що вона трималась правою рукою за лівий бік з якого повільно йшла кров.
- Рану потрібно обробити...
- Потрібно...
- Коли вони встигли?
- Не знаю...але чудово відчуваю отруту в тілі - тихо сказала вона.
- Що? отруту?
Поки вони намагалися зрозуміти звідки прилетів ніж , Луна та П'ятий телепортувалися до академії.
- Ти живий? - Запитала дівчина сівши на сходи.
- Поки що... так - також змучено відповів він сівши поруч.
Лунарія поклала голову на плече хлопцеві та закрила очі.
П'ятий замітив , що вона трималась правою рукою за лівий бік з якого повільно йшла кров.
- Рану потрібно обробити...
- Потрібно...
- Коли вони встигли?
- Не знаю - відповіла вона.
П'ятий мовчки піднявся та взяв дівчину на руки.
Він відчував як її тіло повільно слабшало , недовго думаючи П'ятий перемістився в медпункт там як раз була Грейс.
- Мамо нам потрібна твоя допомога
- Ох лишенько , клади її на кушетку
Поклавши дівчину , він сів трішки далі від них.
Поки жінка рятувала життя Луні , хлопець спостерігав за всім процесом.
Луна лежала із заплющеними очима , бліда та холодна як смерть , Грейс те і робила що прочищувала її рану з тілом від отрути.
Через годину після операції , жінка дала всі рекомендації по догляду за раною П'ятому , проговоривши все вона пішла по справам , а він продовжив сидіти біля дівчини.
Минуло пів години і наркоз почав зникати , повільно розплющивши очі вона почала озиратись по сторонам , побачивши хлопця який встиг за цей час заснути , вона лиш усміхнулась.
- Ти чого з ранку витріщаєшся на мене? - Запитала дівчина сховавшись ковдрою.
- Захотів – відповів хлопець взявши дівчину за ногу.
- Що ти робиш?
- Побачиш - сказав хлопець потягнувши Луну із ліжка.
- Аааа ... негайно відпусти! Збоченець!- Вигукнула дівчина хапаючись за матрац.
- Це тобі не допоможе дорога моя - сказав хлопець повністю стягнувши її звідти -Пішли, нам потрібно думати як уникнути катастрофи.
- Добре, дай хочаб переодягнуся - сказала дівчина, вставши з підлоги.
- Домовилися - відповів хлопець та пішов.
Одягнувшись дівчина спустилася вниз, хлопець чекав у вітальні.
– Скільки залишилося до апокаліпсису? — спитав П'ятий сівши на крісло.
- Шість днів , можливо п'ять - відповіла дівчина сівши навпроти.
- Трясця...- сказав хлопець, подивившись на стелю і важко зітхнув.
- Гей все буде добре, чуєш? - Запитала дівчина дивлячись на стурбованого і сумного хлопця.
- Я ... я просто втомився ...
- Втомився?
- Так ... вони не вміють слухати ...
-П'ять, ми впораємося, вони зрозуміють що помилялися
- Спасибі тобі за підтримку
Дівчина без зайвих слів обійняла хлопця, дуже міцно притиснувши до себе, П'ятий відповів на її обійми.
За кілька хвилин вони відпустили один одного і намагалися зрозуміти, що їм робити далі.
Луна запропонувала пройтися містом, щоб трохи провітрити голову.
Хлопець погодився, вони пішли.
Поки вони йшли П'ятий зупинився біля магазину з одягом та іншими речами.
- Чому ти туди дивишся? - Здивовано запитала дівчина дивлячись то на хлопця то на магазин.
- Давай сюди зайдемо? – запропонував хлопець.
- Якщо хочеш, то пішли
Зайшовши всередину будівлі, вони розійшлися на всі боки.
П'ятий підійшов до манекену в жіночому одязі і в світлій перуці.
- Я сумував ... Долорес... - з сумом промовив він.
За хвилину світло в магазині згасло.
П'ятий телепортувався до нової знайомої.
- Чому світло згасло? - Запитала вона.
У цей момент дівчина побачила двох кілерів у масках.
- П'ять...
– Що?
- Ховайся! - Вигукнула вона впавши з П'ятим на підлогу.
- Це ще хто?
- Ти забув Хейзела та Чачу? - Запитала Луна сховавшись з хлопцем за прилавком.
- Не забув
- Трясця... я зброю не брала
- В мене також немає
– Номер П'ять! Лунарія Гризвон виходьте! - Закричала жінка в масці.
- Хто б сумнівався, що нас шукають... навіть трохи дивно самі просили захищати вас - сказала дівчина.
- Нам потрібно розділитися, ти вліво, я вправо , виживемо тоді поговоримо про це
Розділившись, дівчина швидким кроком пішла до кухонних приладів.
Взявши гарний ніж із великим лезом дівчина попрямувала до них.
Бійка тривала доти, доки вони не почули звук поліцейських машин.
- П'ять, нам треба забиратися звідси! – сказала вона.
- Я не зможу нас перемістити, мало енергії - відповів хлопець.
- Давай я спробую?
У цей момент у їх бік наставили зброю та почали стріляти, швидко сховавшись вони взялись за руки.
- Ось нахрена тобі цей ніж?! - Вигукнув хлопець.
- А раптом знадобиться? - з усмішкою спитала дівчина трохи визирнувши з-за стійки.
- Будь обережна
Лунарія не довго думаючи кинула ножа прямо в ногу кілеру в масці незрозумілого червоного собаки.
- Чортові діти! - обурилася та витягнувши ніж.
Поки вони намагалися зрозуміти звідки прилетів ніж , Луна та П'ятий телепортувалися до академії.
- Ти живий? - Запитала дівчина сівши на сходи.
- Поки що... так - також змучено відповів він сівши поруч.
Лунарія поклала голову на плече хлопцеві та закрила очі.
П'ятий замітив , що вона трималась правою рукою за лівий бік з якого повільно йшла кров.
- Рану потрібно обробити...
- Потрібно...
- Коли вони встигли?
- Не знаю...але чудово відчуваю отруту в тілі - тихо сказала вона.
- Що? отруту?
Поки вони намагалися зрозуміти звідки прилетів ніж , Луна та П'ятий телепортувалися до академії.
- Ти живий? - Запитала дівчина сівши на сходи.
- Поки що... так - також змучено відповів він сівши поруч.
Лунарія поклала голову на плече хлопцеві та закрила очі.
П'ятий замітив , що вона трималась правою рукою за лівий бік з якого повільно йшла кров.
- Рану потрібно обробити...
- Потрібно...
- Коли вони встигли?
- Не знаю - відповіла вона.
П'ятий мовчки піднявся та взяв дівчину на руки.
Він відчував як її тіло повільно слабшало , недовго думаючи П'ятий перемістився в медпункт там як раз була Грейс.
- Мамо нам потрібна твоя допомога
- Ох лишенько , клади її на кушетку
Поклавши дівчину , він сів трішки далі від них.
Поки жінка рятувала життя Луні , хлопець спостерігав за всім процесом.
Луна лежала із заплющеними очима , бліда та холодна як смерть , Грейс те і робила що прочищувала її рану з тілом від отрути.
Через годину після операції , жінка дала всі рекомендації по догляду за раною П'ятому , проговоривши все вона пішла по справам , а він продовжив сидіти біля дівчини.
Минуло пів години і наркоз почав зникати , повільно розплющивши очі вона почала озиратись по сторонам , побачивши хлопця який встиг за цей час заснути , вона лиш усміхнулась.
Коментарі