Після цієї новини дівчина була сама не своя.

- Ти жартуєш? - З незрозумілими відчуттями запитала Луна дивлячись на дівчину.

- Ні ... хоч наша сім'я не дуже хороша, але з Беном я спілкуюся нормально ... - Сказала дівчина тримаючи в руках вату.

- Навіть не знаю , що сказати...

- Тільки я не знаю , як відреагують ті, хто залишився з нашої академії на ваше кохання

- Кохання між нами немає ... у мене вже є хлопець, а з Беном я закінчила вже давно, дуже давно - відповіла Луна діставши з кишені маленьку фотографію на якій були зображені Клаус, Бен і Лунарія.

- Це ти? - Запитала вона.

- Так, нам тоді було всього по шістнадцять років, якщо чесно я не пам'ятаю скільки мені було

- Цей так схожий на Бена

- Це і є він

- Він кохав тебе?

- Так ... і я його кохала... - З сумом в голосі сказала Луна сховавши назад фотографію - Гаразд, мені потрібно відійти у справах, пробач що так вийшло ...

Лунарія пішла , залишивши дівчину одну.
Зайшовши до себе в кімнату, вона побачила П'ятого, що сидів на ліжку.

- Привіт номер П'ять, що трапилося? - спитала вона сівши поруч.

- Я був у комісії ... зустрів себе і він сказав що апокаліпсис не потрібно зупиняти - відповів хлопець, подивившись на Луну.

– Причину не назвав?

- Він хотів, але не встиг, тільки сказав що не довіряй, а кому не довіряти не зрозуміло

- Чому мене з собою не взяв?

- Не було часу подумати про тебе, вибач

- Все добре, ти не проти якщо я прогуляюся з Клаусом?

- Будь обережна – з ніжністю промовив хлопець поцілувавши дівчину в губи.

- Добре

- Мені й самому треба відійти

- Хоч скажеш куди?

- До старого друга

За годину вона пішла.
П'ятий тим самим пішов на зустріч із Пого.
Тим часом до Пого хтось прийшов.

- Доброго дня , моя мила мавпочка - єхидно сказала дівчина в червоній сукні підходячи ближче.

- Хех, думав я тебе більше не зустріну ...відьмо - З усмішкою промовив він добиваючи тату якомусь чоловікові.

- Бачу новою роботою зайнявся?

- А ти не змінилася - сказав він подивившись на дівчину - Все така сама скалка в дупі

- Не забувай , що ти живий тільки завдяки мені - з усмішкою промовила вона сівши навпроти.

- Готово, можеш йти - сказав Пого узявши плату і відпустивши чоловіка - Що ти хочеш? Я і так роблю те, що ти мені велиш

- Ти чого такий злий? Може я скучила?

- Ти чудово брешеш, але я знаю тебе, так що , будь добра говори що тобі потрібно?

- Ох який ти нудний , добре скоро прийде судний день і знову з'являться ті хто захоче його зупинити , якщо прийдуть то не проговорися через що він почнеться , адже я дізнаюся якщо ти комусь розповісиш про мене

- Моє життя мені дорожче

- Я тобі казала яка ти розумна мавпочка? - З усмішкою промовила вона підійшовши і погладив його по голові - Гаразд, мій любий друже, мені пора, бережи себе

- До зустрічі, сподіваюся не швидкої

Дівчина пішла.
Через годину до Пого прийшов П'ятий, він був серйозно налаштований на розмову.

- Привіт Пого, є розмова

- Ну вітаю...