Після вчорашнього інциденту всі хвилювалися за Луну.
П'ятий , не міг спокійно сидіти на місці, він підходив до дівчини і ніжно торкався її чола тильною стороною руки, перевіряючи чи є зміни в температурі , вкривав її щоб не замерзла , він боявся за дівчину хоч це було дивно.
Всі тільки дивувалися , як така людина як П'ятий, може бути з кимось ніжним?
Через злічені дні апокаліпсис, а вони ще нічого не дізнались.
Дієго і Лайла пішли, тому що дівчина захотіла познайомити його з мамою і тим самим привела до комісії.
За годину дівчина нарешті розплющила очі.

- Ммм ... що трапилося? - тихо спитала вона трохи підвівшись на лікті.

До неї підійшов Лютер.

- Ти як? Нічого не болить?

- Тільки голова ... дивно ... - Сказала дівчина подивившись на хлопця.

- Що дивно?

- Де всі?

- П'ятий на вулиці, Ваня поїхала на ферму, а Елісон зі своїм чоловіком - стурбовано сказав Клаус  сівши поруч із дівчиною.

- Ясно ... чому мені так холодно? - Запитала вона замотавшись в ковдру.

- Кондиціонер зламався - ніяково відповів Клаус.

- Я ж була в іншому місці вчора...і який кондиціонер? тут його немає

- Луно , бажаєш кави? Чи може чаю? – запропонував Лютер.

- Чому ви такі добрі? - Здивовано спитала вона дивлячись на двох хлопців.

- Ти пам'ятаєш, що вчора сталося? - спитав Клаус.

- Пам'ятаю...і це боляче...- відповіла Луна.

- Елісон не змогла стерти спогади про неї, - сказав Лютер.

- Звичайно не змогла, на мене це не діє, іноді навіть шкода ... - відповіла вона витерши сльозу.

- Луні, не плач будь ласка - засмучено сказав Клаус обійнявши дівчину.

- Вона хотіла б, щоб я посміхалася, а не плакала...

У цей момент з'явився П'ятий.

- Клаус, як там вона? - стурбовано запитав хлопець, подивившись у їхній бік.

Побачивши , що Луна прокинулась , він полегшено зітхнув.

- Ти переймався? - з усмішкою спитала вона - Як це так

- Знати тебе, то ти ще всіх нас переживеш - посміхнувся хлопець.

- Дякую за те, що не залишив там

- Радий допомогти, до речі мені прийшов лист від батька і він запрошує нас - сказав П'ятий дивлячись на хлопців.

- У нас такі теж є, - відповів Клаус, показуючи конверт.

- Я думаю, що мені туди йти не потрібно - сказала вона сидячи в ковдрі.

- Не хвилюйся, з тобою буде Еліот - сказав П'ятий.

- Добре

Після недовгих розмов дівчина пішла на кухню, щоб заварити чай, взявши чайник, вона налила туди води і поставила на вогонь, поки вода кипіла, взяла чашку та цукор.
Насипавши цукор, дівчина дістала розсипний чай із трав і трохи насипала туди.
Вода нагрілася , Луна залила все водою.
Поставивши чайник і взявши чашку в руку вона раптом відчула холод , подивившись на чай вона зрозуміла , що там крім льоду нічого немає , просто поставила її на місце, дівчина підійшла до Еліота.

- Вибач , що відволікаю, можеш допомогти?

- Щось трапилося? - здивовано спитав він.

- Ну як тобі пояснити ... у мене все перетворюється на лід ... - з ніяковою усмішкою сказала вона.

– Як?

- Мовчки – відповіла дівчина.

Поки вони розбиралися з цією проблемою, інша частина команди сиділа в якомусь будинку біля Реджинальда.

- Ну так? Що ви вмієте? - спитав він, дивлячись на всіх.

- В сенсі? Ми тобі циркові тварини чи що?-запитав Лютер з трохи обуреним тоном.

– Лютере – сказав П'ятий.

- Ой! Ну досить! - вигукнув Клаус. - Я бачу мертвих.

- Я змушую людей виконувати всі мої прохання, - сказала Елісон.

Дієго мовчки кинув ніж у бік батька але він зробив так, щоб ніж потрапив у стіну ззаду.

- Непогано, але не досить добре – відповів батько записавши щось у блокнот – А ти? - звернувся він до Вані.

- Ну ... я.. я покажу - з ентузіазмом відповіла вона дивлячись на фрукти які були посередині столу.

- Вань, може не треба? - з побоюванням спитала Елісон.

- Так, Вань, не потрібно - підтвердив Дієго.

- Та годі вам , я впораюсь - відповіла вона продовжуючи дивитися.

В один момент фрукти вибухнули і розлетілися по всіх, хто був у кімнаті.

- Упс ... пробачте - з незручною усмішкою сказала вона.

Реджинальд промовчав і знову почав щось писати у блокноті.

- А ти хлопчик у шортиках? Що ти вмієш?

- Телепортуватись - коротко відповів хлопець з'явившись поряд з батьком.

- Вражає

- І це все?! - розлютився Дієго - Тепер наша черга ставити запитання

- Дієго помовчи! - сказав П'ятий, підійшовши до нього.

- Скажи нам правду, ти якось пов'язаний із вбивством Кеннеді?!

- Ні - відповів він підвівшись зі стільця - У мене немає на вас більше часу , все що я повинен був дізнатися, я дізнався, а тепер забирайтеся - сказав чоловік.

- Хто б сумнівався - відповів Дієго вийшовши з усіма, крім П'ятого.

П'ятий залишився, щоб поговорити про свою силу з батьком і в нього вийшло.
За кілька хвилин пішов і він.
Прийшовши додому, він побачив, як Лунарія тримає в рукавицях чашку з чаєм , на плечах дівчини була ковдра.

- Досі холодно? - спитав хлопець сівши навпроти.

- Так, у мене навіть чай замерзає

- Значить, плюс ще одна здатність – сказав хлопець.

- Це жах -відповіла вона роблячи ковток теплого напою.

- Та да...

– Як зустріч?

- Гірше нікуди - відповів хлопець дивлячись на дівчину.