Лунарія прокинулася від крику подруги.
Побігши туди вона побачила Марі яка лежала на підлозі.
Дівчина була вся у крові.

- Марі!  - Вигукнула вона швидко підбігши до неї - Потерпи трохи!  Щас я знайду а..аптечку - тремтячим голосом сказала дівчина, притиснувши рану подруги.

- Луно ... стій - сказала вона взявши руку дівчини - Біжи звідси ... Прошу

- Я не кину тебе!  - Відповіла вона відкривши аптечку тремтячими руками.

- Ті люди ... шукають тебе, вони пішли на задній двір ... біжи поки не пізно - ледве дихаючи говорила Марі дивлячись на подругу.

- Ти маєш вижити - тихо сказала Луна намагаючись швидко обробити рану і зупинити кров , гарячі сльози неприємно обпікали м'яку шкіру дівчини.

- Луні ... - ледь зумівши підняти руку дівчина доторкнулася до щоки подруги - Я ... стільки хотіла розповісти тобі ... але найголовніше, що я люблю тебе - відповіла вона різко поцілувавши дівчину.

Поцілунок був не довгим, бо серце дівчини зупинилося.

- Н..Ні ... Марі ... Марі прошу!  - Почала кричати дівчина.

На крик прибігли три блондина , побачивши , що їхня ціль сидить на колінах над трупом подруги й плаче, їм навіть шкода стало дівчину.
Поки вони не зрозуміли, що все почало покриватися льодом.

– Ааа!  - Закричала вона на весь голос, та настільки сильно , що біля неї з'явилися крижані шипи і різко полетіли в бік чоловіків, одного з них вбило на місці, двоє встигли втекти.

Минуло пів дня, до будинку Луни приїхали П'ятий та Ваня.
Зайшовши всередину, вони були шоковані, скрізь був лід.

- Луно!  Ти де!?  - розгублено спитав П'ятий, намагаючись знайти свою спутницю.

- П'ять, прислухайся - тихо сказала Ваня.

Почувши тихі схлипи із зали, вони пішли туди.
Лунарія сиділа на крижаній підлозі спираючись на стіну, а в її обіймах була Марі.

- Луно – тихо запитав хлопець поклав теплу долоню на плече дівчини.

- Її немає...- відповіла вона, подивившись на хлопця своїми червоними від сліз очима.

- Іди сюди - П'ятий ніжно обійняв її  почавши заспокоювати.

До них приєдналася Ваня, намагаючись втішити подругу.
Минуло двадцять хвилин, все почало танути і дівчина відключилася.

- П'ять із нею все добре?

- Так, вона просто повинна відпочити ... - Відповів хлопець , забираючи з обіймів дівчини , Марі , поклавши її на диван , він пішов за Луною , піднявши її з підлоги та взявши на руки пішов на двір - Поїхали до наших?

- Так...

Вийшовши на вулицю, дійшовши до машини, хлопець обережно поклав дівчину на заднє сидіння і вкрив своїм піджаком.
За хвилину вони рушили з місця і незабаром були біля тимчасового проживання.

- Бідолашна... я б не витримала такого...

- Вань, може попросити Елісон допомогти?

- Вирішимо все разом, а зараз занось її

Вийшовши з машини, П'ятий узяв дівчину на руки і телепортувався до будинку на другий поверх до всіх.

- П'ятий де тебе носило? ... - Розлютившись запитав Лютер, але побачивши Луну , замовк.

- Замовкни , вона спить... - грізно відповів хлопець - Клаусе , пересядь

- Звісно - сказав хлопець піднявшись і поклав подушку - Я принесу ковдру

Поки Клаус побіг шукати ії.
П'ятий поклав дівчину на диван, а сам глянув на Елісон.

- Їй потрібна твоя допомога... - з наполегливим і сумним поглядом сказав хлопець.

- Я не зможу нічим зарадити...пробач...