Після ранкової зустрічі всі думали, що робити.
Віктор тим часом розмовляв із Харланом.
Лютер намагався поговорити зі Слоун до них зайшли Дієго та Елісон.
Луні побігла до них, залишивши П'ятого з Клаусом.

- Елісон не роби того про що шкодуватимеш! - вигукнула Луна , стоячи біля Лютера.

- Згоден, вона нічого поганого не зробила – підтверджував він.

- Ти випадково не закохався? - здивовано спитав Дієго.

- Яка тобі різниця

- Оу , вона ще та яку ти кохаєш? - розлютившись сказала Елісон притиснувши тремтячу дівчину до стіни та почала допит.

Через це у Слоун з носа пішла кров.
Луна швидко підійшла та відштовхнула номер три від неї

- Досить! - скрикнула вона та так що все затремтіло - Вона боїться нас більше ніж ми її!

- Д...дякую... - тихо сказала вона тримаючись за руку дівчини.

- Лютере, будь милим хлопчиком віднеси Слоун до своєї кімнати, я підійду з аптечкою

- Добре, дякую Луно - сказав хлопець і пішов разом із дівчиною до себе.

- Навіщо ти мене зупинила? - скрикнула Елісон.

- Слухай, не зли мене, це був явний перебір! То ви збрехали , що у нас є цей чортів Маркус, то вбили пів їхньої родини, а тепер заспокоїтися не можете?! - Кричачи говорила вона, стіни почали тремтіти.

- Луно... - тихо сказав Дієго.

- Всезнайка чорт тебе дери знайшлася! Я робитиму те, що хочу! Ти мені не наказ! – кричала Елісон.

До них забігли П'ятий та Клаус.

- Що сталося? чому все тут тремтить?! - перелякано запитав Клаус.

Побачивши, що Луна уже червона від злості, він глянув на П'ятого.

- П'ятий терміново зроби щось!

- Не потрібно - сказала Луна , подивившись на них - Я не збираюся витрачати свою силу на неї - заспокоївшись відповіла вона вийшовши з кімнати.

В одну мить все заспокоїлося, хлопці вийшли залишивши Елісон одну.
Лунарія взявши аптечку пішла до Лютера.

- Ви як? - спокійно спитала вона.

- Дякую, що допомогла, - сказав Лютер.

- Ось аптечка, там є чим хоч трохи зупинити кров з носа і замазати садини

- Ти не вб'єш мене, як той чоловік? - зі страхом запитала Слоун.

- Я і сама не знаю хто це був, правда, не буду нікого вбивати, вибач за те, що вона зробила.. Елісон просто багато чого пережила ось і дістало це все, і не стрималася ...

- Дякую ... - Тихо сказала вона - Луна?
Правильно?

- Так, ти хочеш щось запитати?

- Я хочу поговорити з тобою ... віч-на-віч - сказала вона подивившись на Лютера.

Зрозумівши , що вони хочуть щось обговорити, він швидко вийшов з кімнати.

- Говори - сказала Луні сівши поруч.

- Я хотіла сказати , що ... Бен , кохає тебе ...

– Що? Кохає? - у цей момент серце дівчини йокнуло і в животі з'явилися сотні метеликів.

- Ти маєш це знати