Минула година всі зібралися на тому самому місці.
Елісон заговорила першою.

- Я вибираю план батька, тому що ми багато втрачали, рідних , друзів і просто дорогих нам людей - сказала вона дивлячись на всіх - Їх смерті не повинні бути марними.

П'ятий мовчки дивився на Елісон, намагаючись згадати кого він бачив тієї ночі біля батька.

- Я за - сказала Лайла - Давайте врятуємо цей противний світ

- Я залишаюся, - сказав Дієго.

– Клаусе? - Запитала Елісон.

- Звичайно, за батька

- Вікторе?

- У мене погане передчуття з цього приводу

- Ось тому ми і повинні піти туди всі разом – відповіла Ел. – Як сім'я

- Я за те, щоб залишитися, - відповів Віктор.

- Лютере?  - Запитала вона подивившись на хлопця.

- Ми зі Слоун порадилися і прийняли рішення що ... залишимося тут - сказав він тримаючи руку дівчини - Ми хочемо провести цей час разом, а не битися з кимось

- У нас нічия ... чотири за і четверо проти, у нас залишилися Луна та П'ятий - сказала Елісон.

- Я залишаюся – коротко відповів П'ятий.

- Луно? А ти?  Адже ти теж багато втратила

- Так ... багато, але це не означає що я хочу йти на вірну смерть, якщо я і погоджуся то нас буде тільки п'ятеро, а дзвонів сім ... а якщо не погоджуся то помру тут, добре...я краще піду вам на зустріч  - сказала Луна і підійшла до Клауса - Я з вами

- Знову нічия... - сказала Елісон і пішла.

- Я так розумію , що нічого не вийде, якщо вам буду потрібен, то я на вулиці - сказав Реджі і пішов.

- Піду доп'ю віскі, - сказала Луна і пішла.

- Ідіоти - сказав Бен і пішов за Луною.

Поки всі займалися своїми, останніми, справами Лютер проходив біля кімнати батька, двері були трохи прочинені, побачивши сумного і задумливого старого він все ж наважився зайти.

- Привіт тат - сказав він.

- Вирішили випити?

- Так, зі Слоун вирішили востаннє - з усмішкою промовив Лютер.

- Зрозуміло ... - сумно сказав він відводячи очі.

- Як ти себе почуваєш?  – спитав він.

- Я зробив велику помилку... ось сиджу і згадую всі втрачені століття, а все тому, що в деяких з них погано ставився до своїх дітей...

- Тат, послухай, все не так просто тобі дуже важко відмовити, але я був зобов'язаний це зробити

- Ти розумієш, що Всесвіт розривається на мільйони шматочків?

- Так, розумію, але в тебе постійно щоразу щось нове, я повністю віддав тобі своє життя, тепер у цьому часі у мене є час віддати своє життя собі і дорогій для мене людині і більше цього нічого не змінить - грізно сказав Лютер.

- Тобі і не потрібно, ти приголомшлива людина, я багато болю тобі зробив у всьому я винен, ти просто хотів бути для мене сином ... пробач, якщо ти не проти давай обіймемося? - Запитав він підійшовши до Лютера

- Гаразд...

Реджинальд обійняв Лютера і той обійняв його у відповідь.

- Шкода, що ти тільки зараз зрозумів цей світ

– Що?

У цей момент Реджинальд випустив із себе незрозуміле інопланетне щупальце і пронизав ним Лютера.
То впав на білий килим, стікаючи кров'ю.

- Знаєш, як кажуть?  Хочеш зібрати сім'ю, зроби весілля чи похорон, перше ми спробували і в нас не вийшло, тепер друге

Постоявши над його тілом секунд десять, він пішов.
П'ятий із Луною йшли коридором і розмовляли.
До них підійшов Віктор.

- Привіт, куди йдете?  – спитав він.

- Гуляємо, на вулиці майже місця немає - відповіла Луна - А випити мені так і не дали

- А ще думаємо, що ж приховує наш старий, - сказав П'ятий.

- Видно це сімейне

- Ти про що?  - Запитала Луна.

- Елісон вибачилася переді мною

- І чому тобі це дивно?  - здивувався П'ятий.

- На весіллі вона мало не вбила мене, а сьогодні вранці говорила про сім'ю і кохання і так далі

- П'ять ... а що якщо та кого ти шукаєш?

- Це була Елісон...

У цей момент закричала Слоун, і всі побігли туди.
Забігши в кімнату батька, всі були шоковані.

- Трясця... Слоун...- тихо сказала Лунарія присівши біля дівчини, яка тримала на колінах труп свого чоловіка.

- Я ... він пішов за льодом ... а ... - Дівчина намагалася сказати виразно але льючі сльози не давали їй цього зробити.

- Видно, той хто по ту сторону портала убив його... - сказала Лайла.

- Скоріш за все... - сказав Дієго.

- Що трапилося?  Я почув крики - сказав Реджинальд забігши в кімнату -О господи ... Лютер

В цей момент Кугелбліц дійшов до готелю і почав втягувати його в себе.
Бен подивився за межі кімнати, побачивши, що жити їм залишилося недовго, він почав усіх кликати і говорити, що потрібно зайти в портал.

- А як же Лютер?  - спитала Слоун.

- Нам треба йти!  Швидше!  - скрикнув Реджинальд, відкривши картину за якою був портал , почав усіх туди заводити.

– Слоун прошу підемо!  - казала Луна ,намагаючись забрати дівчину.

– Я не залишу його!

- Дієго! ти ж зібрався залишитися!  – сказав Віктор.

- Я мушу вбити його за Лютера

Луна забрала Слоун від тіла та забілга з нею у портал.
Всі забігли, але чомусь Клаус і Реджинальд затрималися, так як батько залишив Клауса разом з Лютером, а сам закрив портал і пішов з усіма.