Глава 1
Глава 2
Глава 3
Глава 4
Глава 5
Глава 6
Глава 7
Глава 8
Глава 9 ,,Спогад з минулого"
Глава 10
Глава 11
Глава 12
Глава 13
Глава 14
Глава 15
Глава 16
Глава 17
Глава 18
Глава 19
Глава 20
Глава 21
Глава 22
Глава 23
Глава 24
Глава 25
Глава 26
Глава 27
Глава 28
Глава 29
Глава 30
Глава 31
Глава 32
Глава 33
Глава 34
Глава 35
Глава 36
Глава 37
Глава 38
Глава 39
Глава 40
Глава 41
Глава 42
Глава 43
Глава 44
Глава 45
Глава 46
Глава 47
Глава 32
- Ти що твориш?! - скрикнула дівчина, відсунувшись від хлопця, але не забравши свою долоню.

- Я вже думав, що ти мене заморозиш - з усмішкою прокоментував він.

– Що? - Вона подивилася що хлопець тримає її долоню - Бене...

- Так, зірко моя? - спитав він ніжно погладив другою долонею по щоці дівчини.

- Припини поводитися так...

– Як? Я начебто нікого не вбиваю

- Справа не в цьому ... я не збираюся зраджувати і те, що ти тільки що зробив, це гидко по відношенню до моїх почуттів - грізно відповіла вона забравши руку і надівши назад рукавичку - Я піду перша

Луна підвелась розвернулась і збиралась йти, як тут Бен повернув її до себе та міцно обійняв.

- Ні ... не втечеш ... - Суворим голосом відповів хлопець тримаючи дівчину міцно.

- Бене , відпусти мене - сказала Луна.

- Назви мене, як свого Бена...

- Ти не він - сумно відповіла дівчина , згадавши своє минуле їй хотілося плакати.

- Запам'ятай раз і назавжди, після ночі зі мною ти вже моя - серйозно відповів він узявши дівчину за підборіддя і трохи стиснувши.

- Ай! Бене! - Сказала вона намагаючись вибратися - Не змушуй застосовувати силу...

- Скажи те, що я хочу почути і тоді відпущу - сказав він не відпускаючи дівчину.

- Я не збираюся нічого говорити - відповіла Лунарія поклавши на груди хлопцю долоню і телекінезом відкинувши його від себе.

Хлопець відлетів до дерева та вдарився.

- Агрх ... чорт ... - Хрипким голосом сказав хлопець повільно вставши з землі і подивившись на Луну в її очах блищали сльози.

Вставши на ноги він почав підходити до дівчини.
Люди вдавали, що нічого не сталося.
Дівчина дивилася на злого хлопця, він взявся за краї піджака і випустив кілька щупальців.

- Бен...- дивлячись на хлопця зі страхом сказала дівчина , від цієї ситуації в неї з'явилась різка біль у нижній частині живота - Ай...що це...

- Я попереджав мила - відповів він - Вибирай або ти зі мною, або в калюжі власної крові

- Ти з глузду з'їхав? Послухай, я не буду з тобою – серйозно відповіла дівчина зникнувши у блакитному спалаху.

Луна з'явилась ззаду хлопця і вдаривши з ноги в спину, примусила його впасти на коліна.
Він не розгубившись почав нападати.
Билися вони недовго тому, що дівчина випадково перенесла їх за місто на якусь гору, людей там не було.
Хлопець відкинув від себе дівчину ,  вона впала на траву та схопилась за живіт , він став над нею.

– Ну? Досі не передумала? - зі злою усмішкою спитав Бен.

- Ми тільки почали , милий – відповіла дівчина стримуючи біль , підвівшись вона накинулась на хлопця поваливши його на землю.

- Вже милий? - здивувався хлопець, тримаючи руки дівчини.

- Ой , заткнись!

У цей момент талію дівчини обвило щупальце, інші обвив ноги і руки піднявши її вгору.
Бен підвівся і просто дивився на безпорадну Луну.
Розпатлане волосся, трохи порвана футболка з кофтою і розбита губа.

- Так ти ще красивіша - сказав хлопець ніжно витерши кров з губи дівчини - Подивися на себе зіронько , ти зовсім без сил залишилася

- Я досі можу тобі в морду дати – різко відповіла Лунарія, відвернувшись але ця біль знову повернулась , стиснувши зуби вона почала тяжко дихати.

- Бачу, чесно навіть я втомився битися з тобою - сказав він доторкнувшись до волосся дівчини.

- Бенжамін Харгрівз! Ти знущаєшся!? - скрикнула Луні , намагаючись вибратися.

- Прям так офіційно місіс Лунарія

- Грізвон , Лунарія Грізвон

- Гарно звучить, добре мила що робити будемо?

- Дивне питання, може для початку ВІДПУСТИШ МЕНЕ! - скрикнула дівчина, подивившись на хлопця.

- Мене цікавить питання, чому ти не вбиваєш мене самотужки? - Запитав хлопець замітивши як у неї міняється лице та поведінка.

- Не можу битися з тобою на повну силу...

- Чому ж?

- Бене, відпусти мене, тоді і скажу

- Не вірю, говори зараз - сказав хлопець стиснувши дівчину сильніше.

- Та тому, що я люблю тебе! Я просто не можу бачити все, що пов'язано з тобою! Кожен довбаний раз коли я бачу твоє обличчя, то згадую свого Бена! Щоразу... - кричала дівчина, з її очей полилися сльози - Ще й ця чортова біль знизу...відпусти...

- Мила ... - тихо сказав хлопець відпустивши Луну і притиснувши до себе - Зіронька моя ... я з тобою ...

- Я так сильно скучила .... за ним ... - схлипуючи сказала дівчина, притулившись до грудей Бена.



© Anisa Elf,
книга «Останнє кохання».
Коментарі