Глава 1
Глава 2
Глава 3
Глава 4
Глава 5
Глава 6
Глава 7
Глава 8
Глава 9 ,,Спогад з минулого"
Глава 10
Глава 11
Глава 12
Глава 13
Глава 14
Глава 15
Глава 16
Глава 17
Глава 18
Глава 19
Глава 20
Глава 21
Глава 22
Глава 23
Глава 24
Глава 25
Глава 26
Глава 27
Глава 28
Глава 29
Глава 30
Глава 31
Глава 32
Глава 33
Глава 34
Глава 35
Глава 36
Глава 37
Глава 38
Глава 39
Глава 40
Глава 41
Глава 42
Глава 43
Глава 44
Глава 45
Глава 46
Глава 47
Глава 46
Минуло два дні , Лунарія з Дженніфер сиділи на кухні , оточені ароматом свіжозвареної кави. Луна задумливо дивилася у вікно, поки Дженніфер, схрестивши руки на столі, намагалася відвести погляд від важкої атмосфери, що панувала в кімнаті.

- Луно — тихо почала Дженніфер, — я досі не можу повірити, що все це правда. Чому ти не сказала мені раніше?

Луна зітхнула, повертаючи голову до подруги. В її очах читалася печаль.

- Я не хотіла тебе втягувати в це. Ти маєш право на звичайне життя, без небезпеки, — відповіла вона. — Але тепер, коли ти знаєш правду, я не можу просто залишити тебе.

- Що ти збираєшся робити? — запитала Дженніфер, спостерігаючи за тим, як Луна знову занурилася в думки.

- Я повинна забрати дуранго з тебе, — сказала вона, відвертаючи погляд. — Це єдиний спосіб зупинити апокаліпсис. Але я не можу це зробити, якщо ти не будеш готова

- Якщо від цього все прийде в норму...-задумливо промовила вона - Тоді я готова хоч зараз тобі його віддати

- Нам потрібно ще день потерпіти , і я все закінчу...- сумно відповіла вона , якось видавивши з себе посмішку сказала - Обіцяю , що це буде не боляче

- Що буде з тобою?

- Не знаю...за своє життя я забрала багато цього дуранго , було нестерпно боляче , інколи навіть не відчувала його , але зараз все інакше - промовила дівчина - Це останній раз коли я рятую світ

- А той хлопець? вроді П'ятий , правильно? - Запитала вона.

- М? а що він?

- Він кохає тебе , я пам'ятаю як він дивився на тебе два дні тому , його погляд показував страх за твоє життя- відповіла Дженніфер.

- Ну? він часто так дивився

- Ти потрібна йому , як і він тобі

- Це поки немає значення , ми з ним зустрінемося після місії...

- Луно...ех..гаразд , надіюсь ти знаєш що робиш - сказала Дженніфер з сумом в голосі.

В цей момент до будинку під'їхала машина , з неї вийшли двоє людей: жінка та чоловік.
Луна відразу підскочила з місця.

- Луно? - здивувалась дівчина.

- Чорт би їх взяв...якого біса вони тут?- роздратовано процитувала вона та подивилась на подругу - Ти мені довіряєш?

- Більше ніж собі

- Йди швидко в мою кімнату та закрий двері на всі замки , і ні в якому разі не дивись у вікно - говорила Лунарія - Якщо за тобой з'явиться портал то пригай в нього не задумуючись , ти маєш бути у безпеці

- Гаразд , ти ж розповісиш все?

- Звісно...- сказала вона обійнявши подругу - Я все розповім...

- Будь обережна

- Біжи - коротко відповіла Луна підходячи до дверей.

Вийшовши на вулицю , вона зняла рукавички та відкинула їх подалі та почала йти на них.

- Мила , ми з миром - з усмішкою промовила жінка.

- Люба , вона видно налаштована на нас інакше

- Я вам задам одне питання , навіщо ви прийшли?

- За Дженніфер , вона єдина наша надія на очищення - сказала жінка - Ми будемо дуже вдячні якщо ти її нам віддасиш

- Хаха ви хоч розумієте , що означає очищення? - з усмішкою запитала Лунарія.

- Ну звісно - відповів чоловік усміхаючись - Якщо б не знали то не прийшли

- Жалюгідно...- промовила дівчина зтиснувши кулаки - Ви себе нарікли на смерть , мені навіть не буде шкода закінчити ваше життя тут і зараз...

На мить все завмерло. Луна підняла руки, щоб викликати крижані колючки, але раптово звук пострілу пролунав у повітрі. Джин і Джин впали намертво тримаючи в руках пістолети , Луна з нерозумінням , що тут відбувається? Повернулась в сторону пострілу.

- Що? — шоковано запитала вона.

З-за дерева вийшов П'ятий, тримаючи гвинтівку в руках. Його обличчя було напружене, а очі палахкотіли гнівом.

- Якого хуя ти про все мовчала?! - крикнув він йдучи до дівчини.

- П'ятий! якого ти тут?! - роздратовано крикнула вона забравши рукавиці із землі та одягнула їх.

- Відповідай на питання - прошипів він підійшовши.

- Я вам давала можливість дізнатися про все , але ви цю кляту можливість спалили! У тому листі було все , про апокаліпсис , про Дженніфер , про меріголд та дуранго! Там навіть про Реджинальда було і всі просторові лінії! Але ж хто мене слухає?!

- Так ми проїбались! Пробач! Але в нас є шанс все виправити , чому ти так проти допомоги!?

- Мабуть через те що , я знаю чим це закінчиться?! Як думаєш чому я хвилююсь за вашу сімейку?! П'ятий , це не перший мій світ , я знаю що може бути через вашу допомогу!

- Луно! я хочу бути поряд!

- Ні! ні і ще раз ні! я повинна сама забрати дуранго з Дженніфер , лише мій дуранго може його розірвати , якщо я це зроблю біля вас...- вона замовкла та відвела погляд від хлопця - Воно розірве вас усіх...більше я не вчиню такої помилки...

- Луно...

- Будь ласка П'ять...- тихо промовила вона витираючи сльозу зі своєї щоки - Йди , завтра все це має статись...заради мене , сидіть усі біля Реджинальда та Ебігейл , зробіть це заради мене та своїх рідних - сказавши це вона знову відкинула його в портал.

З'явившись знову в будинку Реджинальда , він зі злості переламав її ніби палицю на дві частини.

- Видно ти її знайшов - сказав Бен підійшовши до нього.

- Вона сказала щоб ми та наші рідні були тут - сказав П'ятий подивившись на своїх та Реджинальда з дружиною - Все має початись завтра...

- Дієго , поїхали за дітьми - занепокоєнно промовила Лайла.

- Я з вами  - сказала Елісон.

Всі почали готуватись до дня X.


© Anisa Elf,
книга «Останнє кохання».
Коментарі