Лунарія прокинулася від того, що її притиснув з двох боків і не давав нормально дихати.

- Що за хрінь?... - Тихо запитала дівчина розплющивши очі і подивившись на всі боки.

Побачивши Бена та П'ятого , вони вдвох обіймали її , розізлившись вона телекінезом відкинула їх від себе і повільно встала з ліжка.

- Луно?Ти чого? - сонно запитав П'ятий, підводячись з підлоги.

- Я ж спав... - пробурмотів Бен, вставши з підлоги, трохи похитуючись.

- Що ви робили біля мене?

- Ми з П'ятим не дійшли до наших кімнат і пішли до тебе, - відповів Бен.

- Я вниз, чекати кінця – сказала дівчина і вийшла з кімнати.

- Луно , почекай - сказав П'ятий намагаючись дійти до дівчини на ватних через алкоголь ноги.

- Що трапилося? Якщо голова болить то таблетки в кімнаті, Бен видно вже випив якщо назад ліг

- Він ще вчора з Клаусом танцював і мене змушував, але зараз це не має значення

- Від тебе несе спиртним

- Вчора ти не заперечувала

- Та кажи вже

- Вночі коли я і Бен шукали десь кімнати наші, я випадково підслухав що батько з ким то розмовляв і про щось домовлявся

- З вашим батьком я вчора розмовляла, але це було випадково, бо я переплутала кімнати.

- Мені тільки цікаво , що наш старий задумав? і з ким він розмовляв?  нам потрібно зрозуміти - задумався хлопець.

- Ти ж залишив думку про порятунок і всілякі інші проблеми - сказала Луна , подивившись на П'ятого.

- Так і є але...

- Не вір батькові ... ти правильно робиш що не віриш ... - Сказала дівчина поцілувавши хлопця в щоку і пішовши.

- І тобі гарного апокаліпсису мила - з усмішкою сказав П'ятий телепортувавшись до бару і взявши пляшку вийшов з готелю і підійшов до краю знищеного міста, сівши він почав розглядати небо і згадувати все, що траплялося.
Він згадав , що в будинку Луни побачив фотографію її та батька, але чомусь прям сильного значення він їй не надав.

- Знову п'єш? - Запитав Реджинальд підійшовши до хлопця.

- Ти знову щось придумав? Знову ідіотський план по спасінню?

- Він не ідіотський як ти висловився - сказав він сівши поруч - Я присяду?

- Ти і тут спокою мені не даси ... сідай - відповів П'ятий почастувавши Реджинальда алкоголем.

- Я й гірше пробував

П'ятий промовчав, продовжуючи дивитись на палаюче небо.

- Це чудове видовище, - сказав Реджі дивлячись туди куди і П'ятий.

- Так .. я навіть трохи щасливий що все повністю зникне, тільки ось Луну більше не побачу ... шкода

- Луна - це та дівчина з Дієго? Чи та що з тобою і Бен сиділа?

- Зі мною і Беном...

- Тоді якщо хочеш побачити її ще раз і кожен день, то давай допоможеш з апокаліпсисом?

- Луна , сказала не вірити тобі і не слухати, я так і зроблю

- Хах який ти все ж таки дрібний засранець - з усмішкою відповів Реджі.

- Ти знайомий з нею?

- З твоєю дівчиною?

- Так ... у моєму годинному просторі я побачив фотографію де була вона в костюмі академії амбрелла, вона стояла поряд з тобою , ти тримав її за руку

- Може там і знав, але тут я не знаю, хто вона

- Гаразд...

- Пішли в готель , усі чекають – сказала Лунарія підійшовши до них.

- Привіт люба - з усмішкою сказав П'ятий підвівшись і підійшовши до дівчини.

- Доброго дня - сказав Реджинальд також вставши і підійшовши.

- П'ять, у нас збори і нам потрібно бути там усім - сказала вона, дивлячись на хлопця.

- Навіщо?

- Ваш батько хоче нам щось сказати, я буду вдячна якщо ти там теж будеш

- Мені вона подобається - сказав з усмішкою Реджинальд і пішов у бік готелю.

За ним пішли Лу та П'ятий.
Зайшовши всередину, всі почали плескати і радіти.

- П'ятий ти вчора шикарну промову промовив! - радісно скрикнув Дієго.

- Ти молодець! – скрикнув Лютер.

- Хочу вас трохи засмутити, - сказав Реджинальд.

Всі затихли і просто слухали , він розповів про якусь історію з сімома зірками і сплячими хранителями.
Луні знала цю історію , тому що колись їй її читали батьки.

- Додай ще сім дзвонів, тому що ці охоронці не так просто охороняють ці зірки - сказала Луна дивлячись на Реджинальда.

- Ти знаєш цю історію?

- У дитинстві мені її читав батько перед сном, ще там було якщо вдарити в ці сім дзвонів то всі ці лиха припиняться, але тільки я не розумію чому ви розповіли нам цю легенду?

- Це маячня якась - сказав П'ятий і ліг дівчині на ноги.

- Історія цікава, але ж це не правда, навіщо нам це знати? - Запитала Лайла.

- У цих історіях є частка правди, ви не можете ігнорувати те, що відбувається зовні, - сказав Реджинальд.

- І як ти збираєшся це зробити? - спитав Бен.

- У нашому світі є портал, навколо нього я побудував цей готель, і наш порятунок на його стороні – серйозно відповів батько.

- І що для цього потрібно? - Запитав Лютер - Зайти туди, постукати в ті дзвони і апокаліпсис зникне?

- Так то ти маєш рацію але є одне але ... ці охоронці кровожерливі ...

- І навіщо вони там? – спитав Віктор.

- Щоб захистити ці дзвони від безбожних людей, - сказала Слоун.

- Правильно – підтвердив Реджі.

- Значить , якщо нам потрібно дістатися цих дзвонів , то доведеться нам усім це зробити - сказала Елісон.

- Ти серйозно думаєш, що він сказав правду? - здивовано спитав П'ятий.

- Думаю він говорить правду, за нами і так багато хто гнався, а це просто хранитель - відповіла Елісон.

- Ну, з цим я згоден, - підтвердив Лютер.

Бен підвівся і підійшов до батька.

- Я з ним

- І я - сказав Дієго підійшовши до них.

- А якщо помремо? - Запитала Луна.

- Мила , ми і так помремо - сказав Бен і простяг руку - Ти з нами?

- П'ять, ми повинні це зробити - сказала Луна взявши його руку підійшла до них.

За нею підійшла Лайла та Елісон.

- Давайте проголосуємо – запропонував Віктор.

- Світ на межі забуття та повного знищення – сказав Реджі – А ви пограти хочете?

- Згоден із Віктором – підтвердив П'ятий.

- Так само згоден, ми як би говоримо про наше життя - сказав Лютер.

- За годину на цьому місці, - сказав Реджинальд і пішов до себе.

Поки що вони розмовляли і кожен обговорював свою думку.
Луна мовчала і просто дивилась на всіх розуміючи , що через кілька годин нікого не буде якщо вони все ж таки не наважаться туди піти.