Лютер прокинувся, перед собою він побачив Луну , котра дивилась на двері.

- Луно? Де ми?  - Запитав хлопець розглядаючи кімнату.

- В академії сперроу, ти відключився, а я не могла тебе залишити одного - відповіла дівчина подивившись на хлопця.

- Ти плакала?  - Запитав він розглядаючи обличчя подруги.

- Не хвилюйся, я просто згадала про дещо, а тепер пішли до них - сказала вона вставши і підійшовши до дверей.

- Почекай

Лютер підвівся і взяв швабру.

- Навіщо вона тобі?

- Пробиватимемося на волю

- Тааак , почекай божевільний, постав це на місце - сказала вона підійшовши до нього.

- Вони нас убити можуть

- Лютер, поклади на місце і давай спокійно вийдемо

- Ні - відповів він і вийшов із кімнати.

Саме їх там чекали.

- Оу! нарешті ти прокинувся, - сказав Бен, сидячи за столом.

- Напевно , це я заберу, - сказала Слоун, забравши швабру з рук і поставивши поруч.

- Я ж казала - сказала Луна , подивившись на хлопця.

- Сідайте - сказала Фей.

- Ми не кусаємося - відповів Бен, дивлячись на Лунарію.

- Ми ненадовго, у нас свої плани - відповіла Луна не рушивши з місця.

- А я сяду - з усмішкою сказав Лютер сівши між Джеймі та Альфонсо.

- Кава?  Чай?  Чи може сік?  - запитала Слоун, подивившись на дівчину.

- Дякую, не потрібно, мене цікавить навіщо все ж таки ми вам потрібні?

- Ваша сестра, вчора була з нашим лідером і він до цих пір не повернувся – відповів Бен.

- І що?  - Запитала Луна.

- Ваші вирішили його вкрасти чи що?  - спитав Альфонсо.

– Навіщо він нам?  – здивувався Лютер.

- Не знаю навіть – сказав номер два і підійшов до Луни.

- Ти думаєш, що ми його вкрали, щоб потім шантажувати?  - Запитала вона дивлячись хлопцеві в очі.

- Я не думаю, я знаю - сказав він не відриваючи погляду від дівчини.

- Але у нас вашого лідера справді немає - трохи розгублено відповів Лютер.

- Навіщо він нам потрібний?  - Спитала вона мимоволі подивившись на губи хлопця.

- Хм - досить хмикнув він.

- Лют, ми повинні вже йти, немає сенсу залишатися і щось їм пояснювати - відповіла дівчина, подивившись на Лютера.

- Ну я не знаю...

- Гаразд, тоді наздоженеш якщо захочеш - відповіла вона і пішла.

Але зупинилась та попередила:

- А ви навіть не думайте щось зробити з ним - сказала подивившись на всіх і пішовши звідти.

Поки вона йшла знайомою для неї академією, у її зір впала кімнатка в якій сидів Реджинальд і дивився телевізор.
Він був сумним, дівчина захотіла зайти, але її зупинила якась рука яка взяла за плече.
Обернувшись, Луна побачив Бена.

- Ти що по п'ятах ходиш за мною?  - Запитала дівчина.

- Сюди не можна - відповів він узявши її за руку - Пішли

Бен привів дівчину до себе і зачинив двері.

- І навіщо?  Ти мене вирішив тут вбити?  - Запитала вона відійшовши до вікна.

- Стрибати не раджу, я наставив капканів - відповів він підходячи все ближче і ближче.

- З тобою прощатись зараз чи пізніше?

-Тобто?  - Запитав хлопець узявши дівчину за талію і притиснувши до себе.

- Забув, як я вмію?

- Навіть не думай, - сказав Бен і ніжно провів по губах дівчини великим пальцем.

- Відпусти мене - грізно відповіла вона, забравши руку хлопця.

- А вночі ти говорила інакше - хитро посміхнувся він наблизившись до губ Луни.

- Я тебе зараз трісну... - тихо сказала вона, намагаючись не дивитися на хлопця.

- Чому чорт забирай мене до тебе так тягне?  - пошепки спитав Бен різко поцілувавши дівчину.

Поцілунок був одночасно романтичним і божевільним.
Вона хотіла більшого і також відповіла на поцілунок обвив шию хлопця руками.
Бен взяв дівчину за сідниці та поклав на ліжко не перериваючи цей момент.

- Продовжимо?..- тихо запитав він запустивши руку під футболку.

- Придурок...- ніяково відповіла вона прикривши обличчя рукою.

- Не прикривайся - він забрав її руку і вкусив за шию.

Вона лише тихо простогнала його ім'я  , що більше збудило хлопця.
Раптом у двері постукали, парочка підскочила на місці.
Бен почав поправляти майку , а Лунарія футболку.

- Так, хто там?  - незручно спитав він подивившись на червону як помідор дівчину.

- Це Фей, треба поговорити – пролунав голос за дверима.

- Агхр добре, зачекай хвилину - відповів він продовжуючи дивитись на неї.

- Я піду ... - пошепки сказала Луна подивившись на хлопця і зникла в ту ж секунду.

Бен видихнув , підійшов та відчинив двері.
У кімнату зайшла Фей.

- Чому ти так дивився на ту дівку?

- Несподіване питання особливо від тебе - здивувався хлопець.

- Було таке відчуття, що ви один одного знаєте

- Фей, тобі здалося

- Що? правда?  - Запитала вона.

- До чого такі питання?

- Не смій закохуватися у наших ворогів – відповіла вона.

- Дивна у тебе логіка , вона для мене ніхто і давай без цього

- Я тобі нагадаю....Ми Сперроу , ми сила , а вони непотріб який потрібно знищувати

Хлопець задумався про все і чомусь замість академії бачив її.

- Я зрозумів...

- Надіюсь

Вона вийшла закривши за собою , а хлопець сів на край ліжка та подивився на свої малюнки.

- Ти не вона...- сказав він мовчки вийшовши з кімнати.