Глава 18
Вони повернулися.
Роздивляючись на всі боки, вони зрозуміли, що знаходяться в академії.
П'ятий узяв газету на столику.
- Це другий день після апокаліпсису, значить все добре і ми впоралися – з усмішкою сказав хлопець.
- Нарешті вдома, - сказав Дієго.
- Я піду нап'юся! - з радістю в голосі сказав Клаус.
- Я з тобою, - сказала Елісон.
Луна полегшено зітхнула і сказав:
- Моя місія завершена, значить мені час йти - з сумом сказала вона.
До неї підійшов П'ятий та Ваня.
- Куди йти? Ми ж тільки звикли до тебе – сказала Ваня засмучено подивившись на дівчину.
- Ні, ти залишишся з нами - сказав П'ятий узявши дівчину за руку - Ходімо до всіх
Підійшовши до Дієго, вони почули, як той сказав:
- Народ , тут картина з Беном?
– Що? - здивувалась Луна і подивився на картину.
На ній справді був її дорогий Бен.
У дівчини на мить стислося серце.
- Я на вас чекав - сказав Реджинальд повернувшись і вставши з крісла.
- Батьку? - вигукнули всі, крім Луни.
- Я не ваш батько і це не ваш дім
- Тоді чий? Це завжди була Академія Амбрелла – з тривогою сказала Елісон.
- Тепер це Академія Сперроу
На балконі з'явилися люди.
І вниз спустився Бен.
- Батьку, хто це? - Запитав хлопець.
- Вони стверджують, що це їхній дім- відповів Реджинальд.
- Тому що це і є наш дім, - суворо сказав Дієго.
- Ми не хочемо битися, - сказав Лютер.
- А ми хочемо - відповів з єхидною усмішкою сказав Маркус, номер один.
Луна не могла зрозуміти, що трапилося і чому тут інша академія.
- Дієго - сказала вона.
- Слухай зараз не час
- Ти там так сховалася , що тебе не видно - сказав Бен, подивившись на дівчину.
- Я не з тобою розмовляю, - суворо відповіла вона.
- Які ми злі - сказала Джеймі і випустила якусь гидоту зі свого рота на руку Луни.
- Ти плюватися тільки вмієш?
- Хах подивимося, що буде далі
- Тепер зрозуміла ... ти створюєш галюцинації
- Вгадала і як ти почуваєшся?
- Чудово – відповіла дівчина знявши рукавички.
На руках Лунарії був лід і через нього слиз Джеймі не міг потрапити на шкіру.
- Ах ти...
- Корисна річ - сказала Лунарія одягнувши рукавички назад.
До них підлетів якийсь квадратний камінь і випустив червоний промінь.
Всі почали кричати, але Дієго напав на нього, а інші почали тікати.
Луна спробувала підвестися, як тут щось міцне і слизке обвило її талію і підняло вгору почавши здавлювати.
То був Бен.
- Чорт ... - Дівчина намагалася якось вибратися з його хватки - Припини ... я не хочу битися з тобою!
- Не відпущу доки не здохнеш, тут є тільки одна академія і це ми! - люто сказав хлопець стиснувши сильніше.
Дівчина змогла зняти одну рукавичку і покласти долоню на щупальце, раптом воно почало швидко замерзати.
Його хватка ослабла і Луна змогла вибратися.
- Що ти зробила?! - обурився хлопець сховавши щупальце.
- Врятувала собі життя! - відповіла вона підбігши і вдаривши хлопця з величезною силою, він відлетів і вдарився об стійку.
- Ах ти погань... - розлютився він.
Дівчина встигла втекти, і він пішов її шукати.
Не знайшовши потрібної жертви, Бен пішов до Маркуса який бив Лютера ногами , а інші дивилися.
- Давай бий сильніше!- казав Альфонсо.
- Відійдіть від нього - люто сказала Луні підходячи до них піднявши руку вона спокійно підняла їх усіх верх, а сама підбігла до брата і забрала його звідти.
Вони впали на землю , та знову почали шукати їх усіх.
Фей билася з Елісон. П'ятий з Джеймі.
Клаус встиг вийти із дому.
Через деякий час вся Академія Амбрелла була на вулиці у парку.
- Усі живі? - спитала Луна сівши на лавочку.
- Наче так - сказала Ваня.
- І що нам робити? Куди тепер іти? - Запитала Елісон.
- У нас грошей навіть немає, - сказав Дієго.
- У мене є гроші, - сказав Лу.
- А я знаю, де можна зупинитися, - з усмішкою сказав Клаус.
Через кілька хвилин вони були біля готелю ,,Обсидіан,,
Зайшовши туди наші герої підійшли до рецепшина.
- Доброго дня , ми б хотіли дізнатися чи є у вас вільні номери? - Запитала Лунарія.
- Вас шестеро? У нас лише три кімнати
- Там скільки ліжок? - Запитала вона.
- В одній три, в другій два і в третій одне
- Якраз підходить - сказала вона поклавши кілька купюр. - Вистачить?
- Цілком, гарного вам відпочинку - сказав чоловік, давши три ключі.
Вся академія розійшлася по кімнатах і просто заснула від того, що сталося.
Лиш Луна не могла зрозуміти , що відбувається? вони не туди перемістились? чи це точно мій Бен?
Ці думки давили на неї , але вона впоралась з цим натиском та заснула.
Роздивляючись на всі боки, вони зрозуміли, що знаходяться в академії.
П'ятий узяв газету на столику.
- Це другий день після апокаліпсису, значить все добре і ми впоралися – з усмішкою сказав хлопець.
- Нарешті вдома, - сказав Дієго.
- Я піду нап'юся! - з радістю в голосі сказав Клаус.
- Я з тобою, - сказала Елісон.
Луна полегшено зітхнула і сказав:
- Моя місія завершена, значить мені час йти - з сумом сказала вона.
До неї підійшов П'ятий та Ваня.
- Куди йти? Ми ж тільки звикли до тебе – сказала Ваня засмучено подивившись на дівчину.
- Ні, ти залишишся з нами - сказав П'ятий узявши дівчину за руку - Ходімо до всіх
Підійшовши до Дієго, вони почули, як той сказав:
- Народ , тут картина з Беном?
– Що? - здивувалась Луна і подивився на картину.
На ній справді був її дорогий Бен.
У дівчини на мить стислося серце.
- Я на вас чекав - сказав Реджинальд повернувшись і вставши з крісла.
- Батьку? - вигукнули всі, крім Луни.
- Я не ваш батько і це не ваш дім
- Тоді чий? Це завжди була Академія Амбрелла – з тривогою сказала Елісон.
- Тепер це Академія Сперроу
На балконі з'явилися люди.
І вниз спустився Бен.
- Батьку, хто це? - Запитав хлопець.
- Вони стверджують, що це їхній дім- відповів Реджинальд.
- Тому що це і є наш дім, - суворо сказав Дієго.
- Ми не хочемо битися, - сказав Лютер.
- А ми хочемо - відповів з єхидною усмішкою сказав Маркус, номер один.
Луна не могла зрозуміти, що трапилося і чому тут інша академія.
- Дієго - сказала вона.
- Слухай зараз не час
- Ти там так сховалася , що тебе не видно - сказав Бен, подивившись на дівчину.
- Я не з тобою розмовляю, - суворо відповіла вона.
- Які ми злі - сказала Джеймі і випустила якусь гидоту зі свого рота на руку Луни.
- Ти плюватися тільки вмієш?
- Хах подивимося, що буде далі
- Тепер зрозуміла ... ти створюєш галюцинації
- Вгадала і як ти почуваєшся?
- Чудово – відповіла дівчина знявши рукавички.
На руках Лунарії був лід і через нього слиз Джеймі не міг потрапити на шкіру.
- Ах ти...
- Корисна річ - сказала Лунарія одягнувши рукавички назад.
До них підлетів якийсь квадратний камінь і випустив червоний промінь.
Всі почали кричати, але Дієго напав на нього, а інші почали тікати.
Луна спробувала підвестися, як тут щось міцне і слизке обвило її талію і підняло вгору почавши здавлювати.
То був Бен.
- Чорт ... - Дівчина намагалася якось вибратися з його хватки - Припини ... я не хочу битися з тобою!
- Не відпущу доки не здохнеш, тут є тільки одна академія і це ми! - люто сказав хлопець стиснувши сильніше.
Дівчина змогла зняти одну рукавичку і покласти долоню на щупальце, раптом воно почало швидко замерзати.
Його хватка ослабла і Луна змогла вибратися.
- Що ти зробила?! - обурився хлопець сховавши щупальце.
- Врятувала собі життя! - відповіла вона підбігши і вдаривши хлопця з величезною силою, він відлетів і вдарився об стійку.
- Ах ти погань... - розлютився він.
Дівчина встигла втекти, і він пішов її шукати.
Не знайшовши потрібної жертви, Бен пішов до Маркуса який бив Лютера ногами , а інші дивилися.
- Давай бий сильніше!- казав Альфонсо.
- Відійдіть від нього - люто сказала Луні підходячи до них піднявши руку вона спокійно підняла їх усіх верх, а сама підбігла до брата і забрала його звідти.
Вони впали на землю , та знову почали шукати їх усіх.
Фей билася з Елісон. П'ятий з Джеймі.
Клаус встиг вийти із дому.
Через деякий час вся Академія Амбрелла була на вулиці у парку.
- Усі живі? - спитала Луна сівши на лавочку.
- Наче так - сказала Ваня.
- І що нам робити? Куди тепер іти? - Запитала Елісон.
- У нас грошей навіть немає, - сказав Дієго.
- У мене є гроші, - сказав Лу.
- А я знаю, де можна зупинитися, - з усмішкою сказав Клаус.
Через кілька хвилин вони були біля готелю ,,Обсидіан,,
Зайшовши туди наші герої підійшли до рецепшина.
- Доброго дня , ми б хотіли дізнатися чи є у вас вільні номери? - Запитала Лунарія.
- Вас шестеро? У нас лише три кімнати
- Там скільки ліжок? - Запитала вона.
- В одній три, в другій два і в третій одне
- Якраз підходить - сказала вона поклавши кілька купюр. - Вистачить?
- Цілком, гарного вам відпочинку - сказав чоловік, давши три ключі.
Вся академія розійшлася по кімнатах і просто заснула від того, що сталося.
Лиш Луна не могла зрозуміти , що відбувається? вони не туди перемістились? чи це точно мій Бен?
Ці думки давили на неї , але вона впоралась з цим натиском та заснула.
Коментарі