Глава 1
Глава 2
Глава 3
Глава 4
Глава 5
Глава 6
Глава 7
Глава 8
Глава 9 ,,Спогад з минулого"
Глава 10
Глава 11
Глава 12
Глава 13
Глава 14
Глава 15
Глава 16
Глава 17
Глава 18
Глава 19
Глава 20
Глава 21
Глава 22
Глава 23
Глава 24
Глава 25
Глава 26
Глава 27
Глава 28
Глава 29
Глава 30
Глава 31
Глава 32
Глава 33
Глава 34
Глава 35
Глава 36
Глава 37
Глава 38
Глава 39
Глава 40
Глава 41
Глава 42
Глава 43
Глава 44
Глава 45
Глава 46
Глава 47
Глава 18
Вони повернулися. 
Роздивляючись на всі боки, вони зрозуміли, що знаходяться в академії.
П'ятий узяв газету на столику.

- Це другий день після апокаліпсису, значить все добре і ми впоралися – з усмішкою сказав хлопець.

- Нарешті вдома, - сказав Дієго.

- Я піду нап'юся!  - з радістю в голосі сказав Клаус.

- Я з тобою, - сказала Елісон.

Луна полегшено зітхнула і сказав:

- Моя місія завершена, значить мені час йти - з сумом сказала вона.

До неї підійшов П'ятий та Ваня.

- Куди йти?  Ми ж тільки звикли до тебе – сказала Ваня засмучено подивившись на дівчину.

- Ні, ти залишишся з нами - сказав П'ятий узявши дівчину за руку - Ходімо до всіх

Підійшовши до Дієго, вони почули, як той сказав:

- Народ , тут картина з Беном?

– Що?  - здивувалась Луна і подивився на картину.

На ній справді був її дорогий Бен.
У дівчини на мить стислося серце.

- Я на вас чекав - сказав Реджинальд повернувшись і вставши з крісла.

- Батьку?  - вигукнули всі, крім Луни.

- Я не ваш батько і це не ваш дім

- Тоді чий?  Це завжди була Академія Амбрелла – з тривогою сказала Елісон.

- Тепер це Академія Сперроу

На балконі з'явилися люди.
І вниз спустився Бен.

- Батьку, хто це?  - Запитав хлопець.

- Вони стверджують, що це їхній дім- відповів Реджинальд.

- Тому що це і є наш дім, - суворо сказав Дієго.

- Ми не хочемо битися, - сказав Лютер.

- А ми хочемо - відповів з єхидною усмішкою сказав Маркус, номер один.

Луна не могла зрозуміти, що трапилося і чому тут інша академія.

- Дієго - сказала вона.

- Слухай зараз не час

- Ти там так сховалася , що тебе не видно - сказав Бен, подивившись на дівчину.

- Я не з тобою розмовляю, - суворо відповіла вона.

- Які ми злі - сказала Джеймі і випустила якусь гидоту зі свого рота на руку Луни.

- Ти плюватися тільки вмієш?

- Хах подивимося, що буде далі

- Тепер зрозуміла ... ти створюєш галюцинації

- Вгадала і як ти почуваєшся?

- Чудово – відповіла дівчина знявши рукавички.

На руках Лунарії був лід і через нього слиз Джеймі не міг потрапити на шкіру.

- Ах ти...

- Корисна річ - сказала Лунарія одягнувши рукавички назад.

До них підлетів якийсь квадратний камінь і випустив червоний промінь.
Всі почали кричати, але Дієго напав на нього, а інші почали тікати.
Луна спробувала підвестися, як тут щось міцне і слизке обвило її талію і підняло вгору почавши здавлювати.
То був Бен.

- Чорт ... - Дівчина намагалася якось вибратися з його хватки - Припини ... я не хочу битися з тобою!

- Не відпущу доки не здохнеш, тут є тільки одна академія і це ми!  - люто сказав хлопець стиснувши сильніше.

Дівчина змогла зняти одну рукавичку і покласти долоню на щупальце, раптом воно почало швидко замерзати.
Його хватка ослабла і Луна змогла вибратися.

- Що ти зробила?!  - обурився хлопець сховавши щупальце.

- Врятувала собі життя! - відповіла вона підбігши і вдаривши хлопця з величезною силою, він відлетів і вдарився об стійку.

- Ах ти погань... - розлютився він.

Дівчина встигла втекти, і він пішов її шукати.
Не знайшовши потрібної жертви, Бен пішов до Маркуса який бив Лютера ногами , а інші дивилися.

- Давай бий сильніше!- казав Альфонсо.

- Відійдіть від нього - люто сказала Луні підходячи до них піднявши руку вона спокійно підняла їх усіх верх, а сама підбігла до брата і забрала його звідти.

Вони впали на землю , та знову почали шукати їх усіх.
Фей билася з Елісон.  П'ятий з Джеймі.
Клаус встиг вийти із дому.
Через деякий час вся Академія Амбрелла була на вулиці у парку.

- Усі живі?  - спитала Луна  сівши на лавочку.

- Наче так - сказала Ваня.

- І що нам робити?  Куди тепер іти?  - Запитала Елісон.

- У нас грошей навіть немає, - сказав Дієго.

- У мене є гроші, - сказав Лу.

- А я знаю, де можна зупинитися, - з усмішкою сказав Клаус.

Через кілька хвилин вони були біля готелю ,,Обсидіан,,
Зайшовши туди наші герої підійшли до рецепшина.

- Доброго дня , ми б хотіли дізнатися чи є у вас вільні номери?  - Запитала Лунарія.

- Вас шестеро?  У нас лише три кімнати

- Там скільки ліжок?  - Запитала вона.

- В одній три, в другій два і в третій одне

- Якраз підходить - сказала вона поклавши кілька купюр. - Вистачить?

- Цілком, гарного вам відпочинку - сказав чоловік, давши три ключі.

Вся академія розійшлася по кімнатах і просто заснула від того, що сталося.
Лиш Луна не могла зрозуміти , що відбувається? вони не туди перемістились? чи це точно мій Бен?
Ці думки давили на неї , але вона впоралась з цим натиском та заснула.

© Anisa Elf,
книга «Останнє кохання».
Коментарі