Глава 1
Глава 2
Глава 3
Глава 4
Глава 5
Глава 6
Глава 7
Глава 8
Глава 9 ,,Спогад з минулого"
Глава 10
Глава 11
Глава 12
Глава 13
Глава 14
Глава 15
Глава 16
Глава 17
Глава 18
Глава 19
Глава 20
Глава 21
Глава 22
Глава 23
Глава 24
Глава 25
Глава 26
Глава 27
Глава 28
Глава 29
Глава 30
Глава 31
Глава 32
Глава 33
Глава 34
Глава 35
Глава 36
Глава 37
Глава 38
Глава 39
Глава 40
Глава 41
Глава 42
Глава 43
Глава 44
Глава 45
Глава 46
Глава 47
Глава 29
- Клаусе!  Чому ти такий швидкий?  - Наздогнавши хлопця запитала Луна.

- Ой!  Вибач, задумався про батька - відповів хлопець.

- Щось трапилося?  - Запитала дівчина.

- Таке відчуття, що над ним знущаються, я чув і бачив як вони спілкуються.

- Коли встиг?  Так ще й без мене

- Вибач, я хотів сам поспілкуватися з ним

- І як?

- Ну, все вийшло так...

Хлопець не встиг продовжити слово так як його перебив Бен, який підійшов до них.

- Воу!  Не думав , що знову вас зустріну , вбивці - єхидно сказав він підходячи ближче.

- І тобі привіт, ми не вбивали ваших - сказала Луна стоячи біля друга.

- Беніто! ти чудово виглядаєш - з усмішкою сказав Клаус дивлячись на хлопця.

Він був одягнений у чорну водолазку та чорні джинси, волосся було зачесане назад.

- Спасибі – байдуже відповів він і подивився на дівчину. – Якщо ти не проти то я поговорю з твоїм братом – сказав Бен.

- Луніі він зібрався мене вбити - злякано сказав Клаус сховавшись за спину дівчини.

- Я не збираюся тебе вбивати заспокойся - спокійно відповів Бен, дивлячись на них.

- Клаусе, я буду поруч, якщо щось трапиться то я його заморожу або придушу - з усмішкою сказала вона.

- Справді задушиш?  - з хитрою усмішкою спитав він.

- Заткнися...

- А ти візьми і заткни - грізно сказав він підійшовши ближче до дівчини тим самим дивлячись їй у вічі.

- Прям як парочка – з усмішкою сказав Клаус.

- Я просто хочу поговорити з твоїм братом, і ми не пара - сказав хлопець, подивившись на Клауса.

Дівчина відійшла, залишивши хлопців разом.
Сівши недалеко від них на лавочку у дівчини почервоніли щоки і серце забилося в шаленому ритмі.

Тим часом у чоловіків:

- Так і що ти хотів Беніто

- Не називай мене так, у мене до тебе питання щодо Луни

- Ти хочеш, щоб я тобі розповів про Луну? Ого і навіщо тобі?  - з хитрою посмішкою запитав Клаус.

- Не задавай багато запитань, мені потрібні чіткі відповіді - розлютившись сказав він.

- Гаразд, не злись Беніто

- Ще раз так скажеш на мене вб'ю

- Зрозумів, що ти хочеш дізнатися?

- У неї є хтось?  І звідки ви мене знаєте?

- Луна нещодавно почала зустрічатися з П'ятим, а знаємо ми тебе ще з дитинства

- Вона зі мною як спілкувалася?  П'ятий, це той хлопчик у шортиках?  - спитав Бен.

- Я обіцяв Луні , що більше нічого не скажу ні тобі ні П'ятому

- Говори поки що голову не зніс

- Вона любила тебе, всім серцем може бути і зараз, але визнавати це вона не хоче так як той Бен помер - відповів Клаус.

- Тепер зрозуміло, чому вона так дивиться на мене - з легкою посмішкою промовив Бен миттю подивившись на дівчину.

- У неї вже є хлопець, так що не лізь до неї

- Я зроблю так, як хочу сам

- Не роби їй боляче

- Той Бен любив її?  – спитав він.

- Так, він ніжно називав Луну зіронькою , а ти будь добрий так не називай її

- Чому?

- Вона вб'є мене і тебе, тому не раджу – з незручною усмішкою відповів Клаус.

- Подивимося, якщо ти не проти, то я прогуляюся з нею - сказав хлопець підійшовши до дівчини - А ти йди додому

- Я не піду без неї, - сказав Клаус підійшовши і сівши поруч із Луною.

– Ви вже поговорили?

- Так мила - сказав Бен дивлячись на дівчину.

- З якого часу я стала милою?  - здивувалася Лунарія.

- Мабуть, після нашої ночі - відповів він з хитрою усмішкою.

- Клаусе, притримай будь ласка мою рукавичку, я йому зараз всю фізіономію заморожу - розлютившись сказала вона знявши рукавичку і ставши навпроти хлопця дивлячись йому в очі.

- Зіронька розлютилася - сказав він не відриваючи погляду від дівчини.

– Як?  Як ти назвав мене?  - здивовано та трохи злякано запитала вона - Окрім мене, Клауса і мого Бена ніхто цієї клички не знав

- Я і є твій Бен

- Не вір йому, він змусив мене це розповісти, - сказав Клаус тримаючи в руках рукавичку.

- Віддай будь ласка рукавичку, я поговорю з ним сама - сказала Луна , забравши у Клауса свою річ тим самим не відриваючи свого погляду від Бена.

- Хочеш поговорити?  - спитав Бен усміхаючись.

- Так - коротко відповіла вона - Клаус, будь ласка іди до готелю, я наздожену тебе

- Ти впевнена?

- Так

Хлопець пішов у бік готелю, залишивши їх разом , він не знав як правильно себе поводити і що казати П'ятому який буде розпитувати все.


© Anisa Elf,
книга «Останнє кохання».
Коментарі