- Я маю захистити дівчину на ім'я Дженніфер? - здивовано запитала Луна дивлячись на чоловіка та жінку.

- Так , не підпускай її до Бена - відповів Реджинальд.

- Як скажеш батьку , гаразд...я піду , даси мені координати?

Мати дівчини підійшла та вручила лист з адресою.

- Дякую мамо - відповіла вона зникнувши в блакитному спалаху та з'явилася у якомусь маленькому містечку

Зайшовши в кафе , вона зустріла багатьох знайомих їй людей , сівши за барну стійку вона запитала:

- Ви не бачили Дженніфер? вона мені потрібна

- Тепер ти її охороняєш? - Запитав чоловік сидячий поруч.

- Так...остання місія , скажімо так - з усмішкою промовила вона.

- Добре , тоді я зараз її приведу

- Дякую друже

Привівши дівчину до Луни , він познайомив її з нею і залишив.
Луна відвезла дівчину далі від них всіх , і сказала щоб та довірилась їй якщо хоче жити.
Лунарія знайшла для них спокійне тихе місце , у якому їх не знайдуть.
Дім який вона обрала був гарним та великим , мав два етажа та вісім просторих світлих кімнат.

- Ну що ж...для всіх ти моя сестра і з цього моменту , ми повинні говорити одне одному правду

- Ти трохи дивна...

- Знаю...але я єдина твоя надія на спокійне життя  - відповіла вона подивившись на дівчину.

- Чому ти так впевнена?

- Я бачу твоє минуле та майбутнє - відповіла вона.

- Не вірю

Луна лише показала свої сили і вже змусила дівчину їй повірити.
Так проходили роки , вони і справді жили спокійно , але одного разу Луна була по справам у іншому місті та побачила всю академію , П'ятого , Дієго , Лютера , Бена , Елісон , Віктора та Клауса.
Їй як на зло потрібно було піти в ту будівлю.
Зібравши всі сили в кулак вона пішла , а сама справа була в тому , що дівчина повинна була доставити три посилки для дітей , на день народження.
Зайшовши туди з великими коробками її замітила Лайла , подумавши що це кур'єр пішла до неї.
І тут вони зустрілись поглядами.

- Луно...- сказала дівчина ставши як вкопана - Це справді ти?

П'ятий з Клаусом та Дієго замітили що Лайла навіть не заворушилась.
Підійшовши вони також стали в ступор.

- Я...я просто принесла посилки , зі святом вас...- с усмішкою промовила вона пішовши швидким кроком до виходу.

За нею побігли Лайла та П'ятий.
Вибігши на вулицю , вони просто оглядали все навколо.

- Це була вона - сказала Лайла.

- Вона...- сказав П'ятий подивившись на дівчину - Ти не будеш ображатися якщо я відійду?

- Я...я з тобою

- Ходімо

Луна тим часом сиділа на криші та дивилась на них.

- Пробачте...- сказала вона та зникла в спалаху.