Повернувшись до будинку, дівчина та хлопець почали сперечатися.

- Вона казала що в неї є інформація! через цю лярву ми вбили пів комісії!- злилась Луна.

- Я теж повівся на її ,,солодкі" слова , взагалі нічого не розумію...

- Що нам робити?!

- Оо серйозно?! я це в тебе хотів запитати істеричка!

- Чому я досі з тобою розмовляю? - запитала вона.

- Може тому, що ти дура!

- Та пішов ти!

- Йобнута!

На крики прибіг Клаус.

- П'ятий, не кричи на неї! - Сказав Клаус підбігши до хлопця. - Вона нічого поганого не зробила!

- П'ятий , іди до чортової матері! - злісно сказала Луна пішовши до себе в кімнату.

- Блять...

- Ну навіщо?...

- Не лізь туди, куди не просять! - Відповів хлопець - Для твоїх накурених мозкових звивин це складна інформація ... - сказав П'ятий і зник.

Тим часом дівчина переодяглася, обернувшись вона побачила перед собою П'ятого.

- О Боже!! - Вигукнула вона закривши груди руками - Ти злякав мене, ти прийшов щоб ще більше познущатися?

- Так - сказав він стоявши напроти дівчини.

- Я не клоун тобі , пропусти

- Ні – коротко відповів хлопець.

- Чому? ти стоїш біля шафи

- Не хочу - серйозно відповів він.

- Який ти не багатослівний, що ти хочеш?

- Пішли до нас в Академію жити

– Що? але ж ти проти? і чому так різко?

- Я хочу, щоб ти залишилася ... з нами - ніяково сказав хлопець.

- П'ятий..

- Це не обговорюється , я сказав зайве, я не повинен був так з тобою розмовляти ... пробач

- Я не злюсь , правда...

- Я сам зроблю каву , тому пішли

- Гаразд – відповіла дівчина - Дай я переодягнусь

- Чекатиму на тебе внизу

Хлопець вирішив обстежити будинок , ходивши по дому, він  побачив фото дівчини в такій же формі як і він.

- Луно?

– Що? - запитала вона спускаючись з другого поверху.

- Ти з Академії?

- М? ти про що? - Здивовано запитала дівчина підійшовши до П'ятого.

- Ось фотографія на якій ти одягнена в нашу форму і до того ж стоїш поряд з нашим батьком – відповів хлопець, показуючи фотографію.

- Ти мене в чомусь підозрюєш?

- Так, підозрюю

- Це просто фотографія

- Ні, це не просто фотографія! - він почав злитись.

- Що ти хочеш? - запитала вона.

- Хочу знати правду, - сказав хлопець дивлячись їй в обличчя.

- Ох ... давай пізніше - відповіла дівчина та  зібралася йти.

- Стій! поки не поясниш, хто ти! нікуди не втечеш! - Сказав хлопець з'явившись навпроти дівчини.

- Ти не відчепишся? - запитала вона.

- Навіть не сподівайся - з усмішкою промовив він.

- Добре, з чого почати?

- Яке твоє прізвище та повне ім'я?

- Лунарія Грізвон

- Які в тебе здібності?

- Я можу бачити мертвих, переміщатися в часі і телекінез, от і всі здібності - відповіла вона сівши в крісло.

- Хм... непогано

- Так

- Чесно, ти спершу мені не сподобалася – сказав хлопець пішовши на кухню щоб зробити каву.

- Я знаю

До них підійшов номер чотири.

- Вже помирились?

- Так, мені запропонували жити у вас – відповіла Луна подивившись на Бена.

- То це чудово! - Вигукнув хлопець обійнявши подругу.

- Частіше бачитиму - сказав Бен, дивлячись на неї.

Луна зібрала речі і пішла з хлопцями в академію, всі як не дивно з радістю прийняли її.
Клаус показав кімнату дівчини.
Сірі шпалери, килимок на підлозі, дві картини на стіні, стіл для письма з червоного дерева.
Два вікна, ліжко двоспальне та шафа.
Пізніше вони сиділи на кухні та знову готувалися до апокаліпсису.
Бен дивився на дівчину згадуючи приємні моменти, він хотів також як і Клаус, обійняти її.