Глава 2
Настав ранок, на годиннику 8:46 ранку дівчина вставши з ліжка, одягнулася та пішла вниз.
Відчувши приємний аромат ранкової кави , Луна лише усміхнулась та зайшла на кухню.
- Не маленький щоб каву пити? - Сказала дівчина з усмішкою дивлячись на безтурботного хлопця - Коли ти встиг зайти?
- Старший за тебе дорогенька - відповів хлопець усміхаючись - Двері відчинені були
- Хех, дорогенька? з яких пір? ти вчора убити мене хотів, а сьогодні дорогенька? - Здивовано запитала дівчина дивлячись на нього.
- Ну добре, будеш стервою - сказав хлопець усміхаючись.
- Агх ... добре, снідати будеш?
- Так, якщо можна - відповів хлопець, добиваючи міцну каву.
- Я сьогодні відійду ненадовго, десь годинку мене не буде, добре?
- Добре , а ти куди до речі повинна йти?
- У комісію, поговорити треба з куратором... - відповіла дівчина, не відриваючись від готування.
- Навіщо тобі до комісії?
- Ну як справа , піде я не знаю, але спершу просто поговорю з нею, а ще мені потрібно дізнатися саме через що буде апокаліпсис
- Ага ... зрозуміло, я тоді з тобою вирушу - сказав П'ятий дивлячись на дівчину.
- Ти маєш бути тут, біля всіх і захищати їх
- Від чого?
- Я не знаю, куратор може дізнатися що ти зі мною прийшов і відправити сюди своїх людей для усунення , саме смішне що вона і послала мене сюди
- З ними нічого не станеться, - відповів хлопець.
- Чому ти такий впертий? сиди тут , з тобою твоя сім'я буде у безпеці - відповіла дівчина хлопцеві дивлячись на нього злим поглядом .
- І що?
- І то мій дорогий, ти залишишся тут! - вигукнула вона.
- Стерво! - Вигукнув хлопець усміхаючись.
- Іди до біса!
- Тебе забув спитати що мені робити!
- О Боже! та ти зрештою заспокоїшся?!
- Мда... видно не порозумілися - сказав Бен.
- Бене пробач, але зараз не до тебе, я вб'ю зараз його! - зі злістью сказала вона підходячи до нього.
- Так заспокоїлися,насилля - це не метод - сказав Клаус, ставши між ними.
- Не будинок, а прохідний двір...- вскрикнула дівчина - А ти як зайшов?
- Відчинено було
- Ну я пішов , розбирайтесь - відповів він зникнувши у блакитному спалаху.
- От гад ... я скоро повернуся, а ти відпочивай і дивися за будинком - сказала дівчина та теж зникла.
Дівчина разом із хлопцем з'явилися у комісії.
- Так, стій - сказала вона спіймавши П'ятого за комір та притянугнувши до себе- Якщо хочеш допомогти то йди до камер та знайди причину цього всього , а я до куратора
- Чому ти? - запитав хлопець.
- У мене з нею незакінчена справа, а ти не смій попастися комусь на очі
- Не забувай, що я найкращий кілер тут
- О, точно, дякую що нагадав - саркастично відповіла дівчина - Так, зустрічаємося на вулиці біля входу або тут , я скоро повернуся і прошу бути акуратним, домовилися?
- Добре , тільки спробуй щось не так зробити – відповів він.
- Іди вже , дістав – сказала дівчина і зникла.
Хлопець тим часом швидко телепортувався до камер, дивлячись на всі боки, дійшовши туди він почав шукати інформацію про це все , поки він шукав дівчина вже була у куратора.
- Привіт мила моя - сказала кураторша.
- Давно ми не бачилися
- Навіщо прийшла? - Запитала вона прикурюючи.
- Мені потрібна інформація і ти її маєш , чи не так? тобі варто розповісти мені трішки більше про цю місію - сказала дівчина посміхаючись.
- Так , інформація є але в мене є умова
- Ну звісно ж , як це ж без цього
- Я хочу щоб ти убила кількох людей - сказала вона діставши з тумбочки документ.
- Ти ж знаєш, що я цим більше не займаюся
- Знаю мила , але угода за угоду
- Гаразд , буде по твоєму, кого треба вбити?
- Ось - відповіла куратор, протягнувши кілька фотографій.
- Ти хочеш, щоб я вбила нову комісію?
- Так, все вірно
- Добре , і знай ти обіцяла – сказала дівчина й зникла.
В цю ж мить з'явився П'ятий.
- П'ятий, якими доленосними долями?
- Я хочу, щоб ти запобігла новій катастрофі
- Ого, так різко - відповіла вона усміхнувшись - Цікаво звісно але ти ж знаєш
- Давай багато не говори , мені потрібні дії
- Твоя подруга була тут, тепер ти
– Хто?
- Ох ви напевно не знаєте один одного, але я маю одне завдання для тебе
- Послухай, я не збираюся нічого робити
- Ти ж хочеш, щоб твоя сім'я була в безпеці? - з хитрим поглядом запитала вона.
- Так
- Ну так - сказала жінка і простягла ті самі фотографії, що й Луні.
- Це нова комісія?
- Так, і ти повинен убити їх
- Добре, але обіцяй, що апокаліпсису не буде
- Обіцяю, - сказала вона, схрестивши пальці за спиною.
Хлопець теж зник і з'явився біля дівчини.
- Що ти тут робиш? - здивовано запитав він.
- Я прийшла на таке ж завдання що і ти – відповіла дівчина дивлячись на фото.
- Вона сказала вбити нову комісію
- Що ж , почнемо , вони на другому поверсі
- Поклади мою сокиру - сказав хлопець.
- Знайди іншу - відповіла дівчина і телепортувалась на другий поверх, за нею пішов П'ятий.
– Чому нам одне завдання дали?
- Вона думає , що ми повбиваємо один одного, адже ми не ,,знайомі"
- Мда...
- Гаразд ось і кабінет, йдемо? - запитала дівчина подивившись на хлопця.
- Ідемо...
Увірвавшись до кабінету, вони без слів почали різати та рубати їх всіх.
Майже закінчуючи П'ятий подивився на дівчину , вся в крові з яскравою усмішкою та сяючими очима.
Його серце міцно стислось від цього вигляду.
П'ятий відчував, як її усмішка кликала його до себе, пробуджуючи в ньому щось первісне, нестримне. В її очах він бачив відблиск власного божевілля, того хаосу, який він намагався заховати. Вона була ідеальним віддзеркаленням його внутрішньої боротьби, і цей дотик до безумства був неймовірно спокусливим.
Луна зупинилась та тяжко видихнула дивлячись на трупи поряд з нею.
- Це було… красиво, — тихо промовила вона, наче намагаючись знайти слова для опису того, що відбулося. В її голосі лунала нотка захоплення, але також і страху.
- Залишився останній - промовив П'ятий показавши за стіл.
Обійшовши його вони стали навпроти цього чоловіка.
- Ви хто?! що вам потрібно?! я можу вам багато грошей дати тільки прошу не вбивайте!
- Нам гроші не потрібні – сказала Луна.
– Ми це робимо заради родини – відповів хлопець.
Вони вдвох замахнулися сокирами та розрубували його на шматки.
- Чорт! я тепер вся у крові ...
- Дивись, він ще живий
- А ти що хотів, адже він риба - сказала дівчина витираючи кров.
- Його треба віддати їй
- Добре
П'ятий взяв пакет налив туди трохи води та поклав його туди.
- Потрібно повертатися – відповіла дівчина.
- Пішли
Телепортувавшись до неї до кабінету разом вони віддали рибу.
- Ми зробили те, що ти просила, тепер твоя черга - сказала дівчина.
- Видно ви потоваришували, чудово
- Багато говориш, ти обіцяла – відповів хлопець.
- Вибачте, але це залежить не від мене - відповіла жінка посміхаючись -І я збрехала , інформації в мене немає
- Що? Ти блять що?! - Закричала Лунарія.
- Ти нам збрехала! - сказав П'ятий, тримаючи в руках сокиру.
- Те, що я обіцяла, я зробила, але далі все інше залежить не від мене
- Цікаво навіть - злісно сказала Луна.
– А від кого?
- Від вас усіх - усміхнулась кураторша.
- Стара сука!
- Пішли звідси – сказав хлопець і зник разом із дівчиною.
Відчувши приємний аромат ранкової кави , Луна лише усміхнулась та зайшла на кухню.
- Не маленький щоб каву пити? - Сказала дівчина з усмішкою дивлячись на безтурботного хлопця - Коли ти встиг зайти?
- Старший за тебе дорогенька - відповів хлопець усміхаючись - Двері відчинені були
- Хех, дорогенька? з яких пір? ти вчора убити мене хотів, а сьогодні дорогенька? - Здивовано запитала дівчина дивлячись на нього.
- Ну добре, будеш стервою - сказав хлопець усміхаючись.
- Агх ... добре, снідати будеш?
- Так, якщо можна - відповів хлопець, добиваючи міцну каву.
- Я сьогодні відійду ненадовго, десь годинку мене не буде, добре?
- Добре , а ти куди до речі повинна йти?
- У комісію, поговорити треба з куратором... - відповіла дівчина, не відриваючись від готування.
- Навіщо тобі до комісії?
- Ну як справа , піде я не знаю, але спершу просто поговорю з нею, а ще мені потрібно дізнатися саме через що буде апокаліпсис
- Ага ... зрозуміло, я тоді з тобою вирушу - сказав П'ятий дивлячись на дівчину.
- Ти маєш бути тут, біля всіх і захищати їх
- Від чого?
- Я не знаю, куратор може дізнатися що ти зі мною прийшов і відправити сюди своїх людей для усунення , саме смішне що вона і послала мене сюди
- З ними нічого не станеться, - відповів хлопець.
- Чому ти такий впертий? сиди тут , з тобою твоя сім'я буде у безпеці - відповіла дівчина хлопцеві дивлячись на нього злим поглядом .
- І що?
- І то мій дорогий, ти залишишся тут! - вигукнула вона.
- Стерво! - Вигукнув хлопець усміхаючись.
- Іди до біса!
- Тебе забув спитати що мені робити!
- О Боже! та ти зрештою заспокоїшся?!
- Мда... видно не порозумілися - сказав Бен.
- Бене пробач, але зараз не до тебе, я вб'ю зараз його! - зі злістью сказала вона підходячи до нього.
- Так заспокоїлися,насилля - це не метод - сказав Клаус, ставши між ними.
- Не будинок, а прохідний двір...- вскрикнула дівчина - А ти як зайшов?
- Відчинено було
- Ну я пішов , розбирайтесь - відповів він зникнувши у блакитному спалаху.
- От гад ... я скоро повернуся, а ти відпочивай і дивися за будинком - сказала дівчина та теж зникла.
Дівчина разом із хлопцем з'явилися у комісії.
- Так, стій - сказала вона спіймавши П'ятого за комір та притянугнувши до себе- Якщо хочеш допомогти то йди до камер та знайди причину цього всього , а я до куратора
- Чому ти? - запитав хлопець.
- У мене з нею незакінчена справа, а ти не смій попастися комусь на очі
- Не забувай, що я найкращий кілер тут
- О, точно, дякую що нагадав - саркастично відповіла дівчина - Так, зустрічаємося на вулиці біля входу або тут , я скоро повернуся і прошу бути акуратним, домовилися?
- Добре , тільки спробуй щось не так зробити – відповів він.
- Іди вже , дістав – сказала дівчина і зникла.
Хлопець тим часом швидко телепортувався до камер, дивлячись на всі боки, дійшовши туди він почав шукати інформацію про це все , поки він шукав дівчина вже була у куратора.
- Привіт мила моя - сказала кураторша.
- Давно ми не бачилися
- Навіщо прийшла? - Запитала вона прикурюючи.
- Мені потрібна інформація і ти її маєш , чи не так? тобі варто розповісти мені трішки більше про цю місію - сказала дівчина посміхаючись.
- Так , інформація є але в мене є умова
- Ну звісно ж , як це ж без цього
- Я хочу щоб ти убила кількох людей - сказала вона діставши з тумбочки документ.
- Ти ж знаєш, що я цим більше не займаюся
- Знаю мила , але угода за угоду
- Гаразд , буде по твоєму, кого треба вбити?
- Ось - відповіла куратор, протягнувши кілька фотографій.
- Ти хочеш, щоб я вбила нову комісію?
- Так, все вірно
- Добре , і знай ти обіцяла – сказала дівчина й зникла.
В цю ж мить з'явився П'ятий.
- П'ятий, якими доленосними долями?
- Я хочу, щоб ти запобігла новій катастрофі
- Ого, так різко - відповіла вона усміхнувшись - Цікаво звісно але ти ж знаєш
- Давай багато не говори , мені потрібні дії
- Твоя подруга була тут, тепер ти
– Хто?
- Ох ви напевно не знаєте один одного, але я маю одне завдання для тебе
- Послухай, я не збираюся нічого робити
- Ти ж хочеш, щоб твоя сім'я була в безпеці? - з хитрим поглядом запитала вона.
- Так
- Ну так - сказала жінка і простягла ті самі фотографії, що й Луні.
- Це нова комісія?
- Так, і ти повинен убити їх
- Добре, але обіцяй, що апокаліпсису не буде
- Обіцяю, - сказала вона, схрестивши пальці за спиною.
Хлопець теж зник і з'явився біля дівчини.
- Що ти тут робиш? - здивовано запитав він.
- Я прийшла на таке ж завдання що і ти – відповіла дівчина дивлячись на фото.
- Вона сказала вбити нову комісію
- Що ж , почнемо , вони на другому поверсі
- Поклади мою сокиру - сказав хлопець.
- Знайди іншу - відповіла дівчина і телепортувалась на другий поверх, за нею пішов П'ятий.
– Чому нам одне завдання дали?
- Вона думає , що ми повбиваємо один одного, адже ми не ,,знайомі"
- Мда...
- Гаразд ось і кабінет, йдемо? - запитала дівчина подивившись на хлопця.
- Ідемо...
Увірвавшись до кабінету, вони без слів почали різати та рубати їх всіх.
Майже закінчуючи П'ятий подивився на дівчину , вся в крові з яскравою усмішкою та сяючими очима.
Його серце міцно стислось від цього вигляду.
П'ятий відчував, як її усмішка кликала його до себе, пробуджуючи в ньому щось первісне, нестримне. В її очах він бачив відблиск власного божевілля, того хаосу, який він намагався заховати. Вона була ідеальним віддзеркаленням його внутрішньої боротьби, і цей дотик до безумства був неймовірно спокусливим.
Луна зупинилась та тяжко видихнула дивлячись на трупи поряд з нею.
- Це було… красиво, — тихо промовила вона, наче намагаючись знайти слова для опису того, що відбулося. В її голосі лунала нотка захоплення, але також і страху.
- Залишився останній - промовив П'ятий показавши за стіл.
Обійшовши його вони стали навпроти цього чоловіка.
- Ви хто?! що вам потрібно?! я можу вам багато грошей дати тільки прошу не вбивайте!
- Нам гроші не потрібні – сказала Луна.
– Ми це робимо заради родини – відповів хлопець.
Вони вдвох замахнулися сокирами та розрубували його на шматки.
- Чорт! я тепер вся у крові ...
- Дивись, він ще живий
- А ти що хотів, адже він риба - сказала дівчина витираючи кров.
- Його треба віддати їй
- Добре
П'ятий взяв пакет налив туди трохи води та поклав його туди.
- Потрібно повертатися – відповіла дівчина.
- Пішли
Телепортувавшись до неї до кабінету разом вони віддали рибу.
- Ми зробили те, що ти просила, тепер твоя черга - сказала дівчина.
- Видно ви потоваришували, чудово
- Багато говориш, ти обіцяла – відповів хлопець.
- Вибачте, але це залежить не від мене - відповіла жінка посміхаючись -І я збрехала , інформації в мене немає
- Що? Ти блять що?! - Закричала Лунарія.
- Ти нам збрехала! - сказав П'ятий, тримаючи в руках сокиру.
- Те, що я обіцяла, я зробила, але далі все інше залежить не від мене
- Цікаво навіть - злісно сказала Луна.
– А від кого?
- Від вас усіх - усміхнулась кураторша.
- Стара сука!
- Пішли звідси – сказав хлопець і зник разом із дівчиною.
Коментарі