Присвята
Присвячую цю історію своїй молодшій сестричці – Богдані (Дуці).
Дякую, що підтримувала мене з самого початку створення цієї книжки.
Дякую, що мала неземне терпіння вислуховувати всі мої нескінченні розказні і не забувала висловлювати свою думку щодо них. Знаю, що спершу я могла не надавати цьому великого значення, але тепер усе розумію. Тож просто завше буду щиро вдячна тобі за те, що ти допомогла цій історії стартувати і, більше не підтримуючи мій «велосипед», дала мені силу й упевненість «їхати» далі самій.
Безмежно ціную тебе, щоб там не було.
І люблю. Завжди.
Коментарі