— Мене? — Лейла стояла, нічого не розуміючи перед королем Воронів, немов дурне дівчисько.
— Так, Лейла тебе.
— У якому це сенсі? — Даніїл посміхнувся, після чого на його щоках з'явилися ямочки.
— Не в тому, про який ти подумала. Знаєш, мені знадобляться люди на кшталт тебе на службі. Укладемо угоду. Я допоможу тобі звільнити брата, а ти натомість почнеш на мене працювати.
Лейла мовчала. Час тягнувся. Здавалося, відтоді, як Даніїл озвучив свою вимогу, минула ціла вічність, перш ніж Лейла все-таки вирішила відповісти.
— Добре, — їй насправді було байдуже, чому Даніїлові раптом знадобилася смертна дівчина. Вона й не збиралася виконувати умови угоди. Вона може зробити вигляд, ніби згодна, а потім просто зникнути, як і завжди того хотіла. Вони вирушать із Тео на інший континент і забудуть про все, що було до цього, як простий кошмар.
— Але є в мене ще одна умова. Знаючи про твою репутацію, я змушений вдатися до клятви на крові.
— Що?
— Не вдавай, ніби ти здивована. Ти обманюєш кожного на своєму шляху і продовжиш робити це в мене на службі. Мені якраз і подобається це в тобі. Але не думай, що зможеш обдурити мене.
Лейла задумалася. Чергове ув'язнення, але заради брата... Заради того, щоб визволити Тео вона готова була продати свою душу.
— Домовилися.
— Твоєму братові дуже пощастило мати таку сестру, — раптом сказав Даніїл, витягуючи кинджал з-за пояса. Він повільно прямував до Лейли.
Серце Лейли стиснулося. Руки тремтіли. Вона продавала себе. Ставала рабинею незрозумілих задумів Даніїла і все ж плата за це була безцінна. Життя її брата на волі.
— Помиляєшся. Я жахлива сестра, — прошепотіла Лейла собі під ніс і все ж таки Даніїл це почув, вигнувши в подиві брову. Вістря кинджала впилося в долоню Даніїла, звідки почала текти кров. Лейлу злегка замутило. Кров тепер їй нагадувала про Кривавих Леді, — Що я маю робити?
— Ти маєш зробити надріз на своїй долоні, після чого ми потиснемо руки. Це не зовсім клятва на крові. Це договір, скріплений кров'ю. Якщо раптом я не виконаю частину своєї угоди — я помру. І навпаки.
Лейла вагалася. Можливо, вона робить чергову помилку. Швидше за все так і є. Чому вона має довіряти Даніїлові? Але... Він врятував її одного разу, а Луїза допомогла втекти від Юліана. Усі думки в голові перемішалися. Даніїл знає, де камінь сонця. Він допоможе врятувати її брата і це було найголовніше.
Лейла взяла кинджал у Даніїла і порізала свою долоню. Тепла кров почала скапувати на кам'яну підлогу. Руку пекло, але Лейла цього вже й не відчувала. Усе ніби перейшло на другий план. Даніїл простягнув їй свою руку, а вона простягнула свою у відповідь. Усе сталося швидко. Лейла здригнулася, відчувши всередині незрозуміле почуття. Ніби її кров почала закипати, перетворюючись на щось інше. Ніби щось з'явилося всередині неї, чого раніше не було. Щось незрозуміле.
— Дивне відчуття, — зізналася Лейла, розтираючи свої груди. Ніби щось тиснуло на серце.
— Так і має бути, — Даніїл з особливою обережністю взяв порізану руку Лейли й перемотав рану чистим рушником. Його рана миттєво загоїлася.
— І що тепер? Ти скажеш де камінь сонця?
— Яка ти нетерпляча, — усміхнувся Даніїл, перев'язуючи рану Лейли, — Камінь дуже близько, і водночас дуже далеко.
— І що ж це за місце?
— Нікшер — царство русалок і глибоких вод.