Лейла відчула, як ноги її склеюються й перетворюються в дещо зовсім інше. Кістки наче ламались, а на їх місці виростали нові, дещо змінені. Її тіло стало холодним. Крижаним, після чого вода вже не була такою холодною. Все тіло пронизало болем. Вона кричала, та рот не видавав ні звуку. Її нігті відпали а на їх місці виростали нові – гострі й смертельні, що могли перерізати плоть й виривати серця з грудей. Все її тіло мінялось й боліло, наче всі її кістки ламають й зрощують заново. У воді Лейла нарешті розплющила очі й помітила свій золотистий хвіст. Вона запанікувала, та відчуття швидко зникло. Ніби емоції не були настільки життєво важливими, ніби вони відступили на другий план. Лейла вдихнула, але зрозуміла, що вдих не робився через ніс чи рот. Зябра. Вона й дійсно відростила собі зябра. Її очі стали інакшими. Вона бачила по—інакшому. Бачила все крізь срібний блиск. Вона могла побачити дно моря й те, що там ховалось, вона бачила чіткіше й дальше, а ще все навколо світилось сріблом. Все її тіло світилось, наче вона стала срібною статуеткою. Лейла посміхнулась, відчуваючи, що замість звичайних зубів виросли ікла, якими вона могла перегризти горлянку любій живій істоті.
З кровожерливою посмішкою вона поплила. Плила до поверхні моря. Вона вистрибнула з води, наче дельфін й знову погрузилась у воду. Свята Солла, вона була такою швидкою, вона відчувала себе такою сильною. Посмішка не зникла з її обличчя, коли вона нарешті визирнула з—під води й глянула на Короля Воронів.
— Бачу, тобі до вподоби нове тіло. Але це тільки на декілька годин, поки діє зілля Луїзи. Тому не марнуй час дарма.
Марфа оглядала Лейлу новим поглядом, ніби дивилась чи правильно пройшло перевтілення.
— Добре, — голос у Лейли став інакшим. Шиплячим й дещо грубим, що її трохи здивувало.
— Ну із цим вже можна працювати, — прошипіла Марфа, оглядаючи нове тіло Лейли, — Хвіст трохи завеликий, відносно плечей, це буде трохи сповільнювати плавання, але це не найбільша проблема. На скільки кажеш часу діє зілля?
— Луїза сказала, що не може точно сказати. Але десь на чотири—п’ять годин. Як пощастить.
— Це проблема, — прошипіла Мафра, — Камінь знаходиться дуже далеко звідси. Навіть, якщо вона буде дуже швидко плисти, не встигне вкрасти камінь й повернутись живою. Її або наздоженуть хранительки або вб’є море.
— Скільки часу тобі знадобиться, щоб підготувати її? – роздратовано спитала Сія.
— Не менше сотні років, щоб ось це змогло перехитрити моїх сестер й благополучно повернутись на сушу.
— В тебе є три дня, — Тільки й сказав Даніїл, після чого додав, — Ти будеш здивована, Марфа, але у Лейли явно талант виживати в ситуаціях, в яких, здавалось би неможливо вижити. Їй двічі вдалось втекти від веспертів.
Марфа скептично оглянула Лейлу й тихо прошипіла їй.
— Що ж, створіння, русалки тобі не весперти. Вони спочатку їдять, а вже потім базікають.
— Це перший урок? – прошипіла Лейла, майже нічого не відчуваючи. Емоцій немає. Ні страху, ні гніву. Взагалі нічого. Холодна пустота. Тільки нестримне бажання плисти. Куди завгодно. Хвіст вже зудів від передчуття майбутнього запливу.
— Можеш і так вважати, — відповіла Марфа відпливаючи від короля Воронів.
— І до речі, в мене є ім’я, — прошипіла Лейла, підпливаючи до Марфи, — Зви мене Лейлою, а не створінням.
— Назву, коли заслужиш мою повагу, а до того створіння. Дивись і вчись.
Марфа поплила так швидко, що якби Лейла й досі була людиною, вона б і не зрозуміла, як за одну лишень секунду Марфі вдалось відплисти на таку відстань. Але зараз Лейла була такою, як Марфа. Русалкою, і вона ловила кожен її рух тулубом. Кожен рух її рук й плечей. Кожен помах хвостом. Марфа повернулась й потягла Лейлу під воду.
— Ти не зможеш так швидко плисти дуже довго. Твоє тіло дуже втомиться, а так як ти не народжена русалка, то твоє тіло не зможе відновити сили. Краще використовувати таку техніку, якщо вже взагалі не буде іншого виходу. Зрозуміла?
Лейла кивнула.
— Добре. Пропливи повільно, щоб я могла скоректувати твої рухи. Правильна техніка не раз рятувала мені життя і тобі, можливо, врятує.
Лейла простягла свої довгі руки вперед, опустила плечі й почала плавно рухати тулубом. Її великий хвіст робив великі помахи, від чого сильно напружувались плечі.
— Не напружуй так плечі, — прошипіла Марфа, — Опусти хвіст трохи нижче. Так.. Добре. Руки поклади одна на одну. Вони твій орієнтир. Добре. Не зовсім все безнадійно.
Лейла виконувала всі настанови Марфи. Вони тренувались плисти на малі відстані й на великі. Плили за течією й проти. Лейлу боліло все її могутнє й сильне тіло, а особливо плечі і руки.
— Тобі треба знати, що зябра й хвіст дуже слабкі місця русалок. Як тільки пошкодиш щось із цього – молись про швидку смерть. Але також не забувай, що в тебе є ікла й кігті. Якщо раптом тобі прийдеться захищатись не забувай про свої переваги. Твій хвіст дуже важкий і хоч це явно уповільнює тебе, це також може бути дуже хорошою зброєю, — прошипіла Марфа, вказуючи на золотистий хвіст Лейли.
— Зрозуміла, — у відповідь прошипіла Лейла, — Здається, наш час вийшов.
Лейла швидко поплила на поверхню й знову відчула, як все тіло міняється. По очах покотились сльози від болю, але вона зціпивши зуби, витримувала нереальний біль. Марфа виплила біля неї й тільки кивнула Даніїлу, що вже допомагав вибратись Лейлі на виступ скали. Сія обмотала її сухим рушником й почала розтирати плечі. Лейлі було незвично стояти на своїх двох й вона ледь не впала, та Сія встигла притримати її. З золотистих пасом скапувала вода. Все тіло тремтіло від холоду, та Лейла була задоволена, від чого продовжувала посміхатись.
— Як пройшов її перший урок? – поцікавився Даніїл.
— Це створіння в минулому житті явно було моєю сестрою, — Марфа усміхнулась, показавши всі свої ікла й зникла під водою бурхливого моря.