Вибух пролунав раптово, розриваючи нічну тишу, полум'я освітило все навколо. Квартира на другому поверсі вибухнула з оглушливим гуркотом, викидаючи в повітря уламки скла, цегли і меблів. Полум'я вирвалося з вікон, обпалюючи стіни і за секунду перетворюючи звичайний будинок на хаос. Скло з вікон розлетілося в різні боки, сиплячи уламки на тротуар і дорогу вниз. Клуби диму густо піднялися вгору, поглинаючи весь будинок. Стеля квартири обвалилася, а речі, які були всередині — столи, стільці, ліжка — впали вниз у вогонь, який швидко поширювався. Люди на вулицях застигли від жаху, деякі кричали, інші кидалися в різні боки. Вогонь продовжував вирувати, охоплюючи стіни й розповсюджуючись на інші квартири. Десь далеко лунали сирени. Запах паленої пластмаси й диму наповнив повітря, а хвиля тепла від вибуху відчувалася навіть за кілька метрів від будинку.

Наступного ранку газети кипіли заголовками: "Кінець імперії", "Це війна?", "Вбивство впливу". Статті у газетах майже не відрізнялися своїм змістом: у місті продовжують розслідування жорстокого вбивства відомого мафіозі, ім’я якого протягом багатьох років асоціювалося з кримінальними угрупованнями, що контролювали нелегальний бізнес регіону. Жертвою став Ашер Борсато — одна з ключових фігур злочинної організації, яка багато років перебувала під пильним наглядом правоохоронців. Квартиру Борсато було підірванощо на околицях міста. Тіло лежало на виході. Здається, той планував кудись пройтися. Або просто тікав. Ашер Борсато був добре відомий у кримінальних колах. Він був відомий своєю здатністю уникати правосуддя та майстерно вести тіньові справи. За чутками, він мав зв'язки з багатьма міжнародними угрупованнями, займався торгівлею людьми, контрабандою, рекетом та контролем нелегальних казино. Проте, завдяки своєму впливу, Ашер завжди залишався недоторканним, незважаючи на численні розслідування. Правоохоронні органи вже кілька років збирали досьє на Борсато, але він вмів триматися в тіні. Його активи залишилися непідтвердженими, а зв'язки — заплутаними. Попри це, його вплив на кримінальний світ був очевидним, а його вбивство стало справжнім шоком для всього злочинного світу. В поліції припускають, що Борсато став жертвою внутрішнього конфлікту. Після вбивства Ашера Борсато майбутнє його злочинної імперії залишається під питанням. Його роль як боса була незамінною, і зараз ставиться питання про те, хто стане його наступником, якщо хтось взагалі наважиться зайняти це місце. Громадськість тим часом продовжує спостерігати за тим, як розвивається ця справа, з нетерпінням очікуючи, які будуть люди притягнуті до відповідальності.

ДЕВ'ЯТЬ ДНІВ ДО ЦЬОГО.

- Цього вистачить, щоб наробити шуму на кілька кварталів.

- Та годі тобі! Знайшов, чим хвастатись.

- Це ж моє дитинча. Тобі не зрозуміти.

Джон повільно поклав сумку до багажника. Сівши в авто, заплющив очі та відкинув голову назад. Він не відчував жодних емоцій. Раніше ним керувала помста. Раніше хотів дізнатись правду будь-якою ціною. Дізнавшись, опинився в тупику. Серце мовчало. Мозки варились від різних проблем та справ. Але обурення піднялося до червоної позначки. Людина, якій він довірився, тримала його за дурня. Завівши двигун, автомобіль повільно покотився вглиб міста.

ДВАНАДЦЯТЬ ДНІВ ДО ЦЬОГО.

Джон,лежачи, розплющив очі та глянув на стелю. Вона кружляла. Перевівши поглядубік, побачив Майкла. Той стояв і наповнював чергову склянку алкоголем.

- Я живий?

- Як ніхто інший, - пробурмотів Гак.

Джон стоїть позаду дверей, затамувавши подих. Він чує звуки ножа,схлипування матері. Вона прокинулась, так і не зрозумівши, що відбувається. Джон виглянув одним оком. Він дивився на дракона. Він бачить, як той вилітає прямо на нього. Випускаючи полум'я, наближається все ближче.

- Я виконував волю тріади. Гадаєш, я мав вибір?

- Розумію!

- На кону були великі гроші. Тоді, наче всі з розуму з'їхали! По всьому місту пройшлася бійня через омерту. Один, спробувавши змитися геть, то за ним половина стада пішла. Ідіоти!

Джон розплющив очі та побачив Борсато біля барної стійки. Той розмовляв зі своїм капо. Майкла вже не було. Джон зрозумів, що вже дрімав, спробував підсунутись ближче.Борсато, повернувшись у його сторону, дивився прямо в очі. Джон не намагався їх заплющити. Лежачи у темряві, навряд чи старий помітить і витримає його погляд.

- Я подарував йому помсту. Він мав можливість вбити Ларсона молодшого. Але покидьок не зробив цього.

- Містере Борсато,пропонуюпозбутися обох.

Ашер Борсато промовчав. Джон заплющив очі та думав про те, що почув. Ворог завжди був перед ним. Завжди смикав за ниточки,вдаючи із себе товариша. Джону на мить стало невимовно боляче. Він хотів піднятися та розірвати пику старого. Він уявляв, як бере його голову та з усієї сили б'є об стіну.

ПЕРЕД ВИБУХОМ.

- Ти мені з самого початку сподобався.

- Давай без цього.

- Сподіваюсь, ти знаєш, що робиш. Ашера я ніколи не любив. Хочу сказати тобі, що розумію твою злість. Ти хочеш помсти? Так давай зробимо це!

Джон під'їхав до квартири Ашера та припаркував авто біля входу. Залишив авто з працюючим двигуном. Взявши сумку, попрямував до входу. Здоровань на вході його пропустив та розказав коротку історію з минулого вечора. Сміявся, як Джон багато пропустив. Стук у двері. Борсато відчинив не відразу. Той стояв у червоному халаті з сигарою у зубах.

- Заходи, друже!

Джон повільно зайшов та поклав сумку у коридорі. Старий запропонував йому спорожнити кілька склянок з віскі. Джон не відмовився. Напевно, вперше в житті відчував легкість.

- Там все? Ашер кивнув на сумку.

- Перерахуйте!

- Що за дурниці? Я тобі вірю.

Борсато, розсівшись у своєму кріслі, затушив сигару. Його вигляд був безтурботним. Він відчував себе у безпеці. Джон поклав склянку біля пляшки та прямував покинути квартиру.

- Ти часом Майкла не бачив?

- Здається, він поїхав у порт!

- Так, так. Добре, до зустрічі!

Джон думками промовив, що зустрінемось у пеклі.Відчував себе неймовірно спокійно. Кроки. Рухи. Погляд. Джон поводився природно. Як завжди. Виходячи з будинку, здоровань кидав у спину жартівливі вислови. Джон підняв руку, мовляв, бувай!

ПІСЛЯ ВИБУХУ.

Ніч на кладовищі була іншою. По-своємусвоєму тихою. Наче нічого такого. Але як же мертві люди впливають на обстановку назовні. Це дивно. Джон сидів біля однієї з могил та плакав. Вперше в житті. Можливо. Це не точно! Він проводив по кам'яній плитці руками. На одній викарбувано: Марк Мунк, 1864 - 1926. Поряд плитка Емми Мунк, 1870 - 1925. Потім він попрямував до могил своєї сім'ї,де й заснув до самого ранку. Він лежав між батьком та матір'ю. У позі ембріона Джон знову відчув себе маленьким хлопчиком,якому потрібні батьки. Перед сном він дивився на білого ангела, що стояв над Агнес.

На світанку Джон прокинувся від собачого холоду. Кінцівки перетворилися на гілля дерев. Наче збиралися відпадати при найменшому подиху вітру. Він зразу ж заховав руки у кишені. Світанок був таким же тихим, як і ніч.

- Я знав, що знайду тебе тут,- Майкл стояв позаду.

- Що там чути? - Джон розмовляв з ним, не намагаючисьповернутися до нього обличчям.

- Бачив би ти того гангстера,- Майкл говорив із сарказмом.

- Тебе ніхто не..?

- Наче,-перебив Гак.

Джон підвівся та повернувся до нього. У руках той тримав сірийпакет. Очі Майкла були втомленими, але щасливими. Наче почав жити друге життя. Життя, де той може розслабитися.

- Що там?

Гак відкрив пакет та повернув у бік Джона. Він довго дивився на вміст. Серед червоної рідини блиснула чоловіча печатка,а навколо охороняли майже сині пальці. Джон махнув рукою.

- Прибери це!

- Радник із бетонним обличчям плакав, наче маля. Благав відпустити. Але, зрозумівши, що йому гаплик,таки послав мене в кінці. От я й забрав їхпередтим, як вбити. Майкл усміхався.

- Пішли звідси.

Джон увесь у багнюці. Подекуди вона засохла та відвалювалася дорогою до автомобіля. Вони були стомленими, але до біса щасливими,незважаючинате, що їх чекає у майбутньому.

- Надішли їх до азіатів.

- Так і зроблю, Джоне! Так і зроблю!