- Колись мий дідусь мав спряву з місцевою владою. Раніше все було простіше, як на мене.
Ко Йомі сів за стіл та почав наповнювати склянки холодним віскі. Його руки трохи тремтіли. Той поставив пляшку біля себе та глянув співрозмовнику в очі.
- Я не любітєль такіхь напоїв.
- Хороший, як на мене.
- Такь! Алє не моє.
- Раніше й технологій таких не було. Вони пхають прослушки куди попало.
- Твоя правьда. Батько розповідав мене, щьо дідусь зь 1890 по 1911 роки у рукаві мавь усіх. Той робивь, щьо хтів. Думаєш, йоґо хтось зупиняв? Чорта зь два. До нього ходили, начє до компанії, яка вирішить твої проблєми. Від точки на місцевому ярмарьку до замовьних вбивствь. Однією з наймасштабнішіх та високооплачуваніх були спряви з перебіжчіками.
- Тоді це було рідкістю? Настільки мені відомо!
- Всє життя той вбиває для своґо боса, а потім бачишь, хоче нормальноґо життя. Ідіоооти.
- Буває!
- Тоді заґриміло до пекьла чимало люду. Самозакохані ватажки боялися за свої сраки. Боялися, щьо одноґо прижмуть, і той розколється. І вся імперія коту під квіст. Спочятку прибіралі по-тихому. Але коли їхь було надто багато, вбивалі просто вдома. Просто посеред ночі. Дідусева тріада чімало ножів тоді сточіла.
Ко Йомі усміхнувся та торкнувся своєю склянкою до іншої. Вони зробили ковток тандемом. Ко Йомі знову наповнив склянки.
- Я маленьким хлопчіком не розумівьціхесторій. Іноді навіть думавь,щьо батько придумує все. Найсмішніше, щьо поліція про все знала. Чорт їх забірай! Знала і не втрутілась. І хай мене ще хтось запітає, чому я ставьбандітом? Тоді при владі був соообітакій Ларсон. Тої ще покідьок!Любивьґроші сильніше за свою сем'ю. Саме він підключив брудних ірландців та макаронніків до спряви. Одне ізь них відомий під іменем, Ашер Борсято. Багато чувь про ньоґо.Кажуть був спокійнимьіодночасжорстокимь.
- Містере Ко Йомі?
- Знаю, щьо поспішаєш, Френку. Останнє завдання і ти вільний. Просьто розповідаю тобі, як було колись. Анну Мунк добре знаєшь?Звіснознаєшь. Зроби все чісто. Візьми з собою Пака.
Френк вийшов з готелю та прямував до авто. На пасажирське крісло сів Пак. Двигун заревів та рушив з місця. Френк дивився через лобове скло та почав думати над словами Ко Йомі. Той погодився відпустити його у вільне плавання,давши останню справу. Чому вона? Позаду Френк помітив ще один автомобіль. Вони не самі. Френк поглянув на Пака та вирішив, що зробить у наступні години.