2018
1983
1979
1915
1897
1898
1916
1921
1979-2
2018-2
1983-2
1920
1921-2
2018-3
1984
1983-3
1985
2018-4
1979-3
1991
1969
1924
1991-2
1931
1954
2018-5
1991-2
- Колись мій дідусь мав справу із місцевою влядою. Раніше все було простіше. Як на мене. 

Ко Йомі сів за стіл та почав наповнювати склянки холодним віскі. Його руки трохи тремтіли. Той поставив пляшку біля себе та глянув співрозмовнику в очі.

- Я не любитель такіх напоєв. 

- Хороший, як на мене.

- Такь! Але не моє.

- Раніше й техніки такої не було. Вони пхають прослушки куди попало. 

- Твоя правда. Батько розповідав мень, що дідусь з 1890 по 1911 роки у рукаві мавь всіх. Той робивь що хотів. Думаєш його хтось зупиняв? Чорта з два. До нього ходили наче до компанії, яка вирішить твої проблеми. Від точки на місцевому ярмарку до замовних вбивствь. Однією з наймасштабніших та високоплачуваною були справи із перебіщиками. 

- Тоді це було рідкісті? Настільки мені відомо!

- Все життя той вбиває для свого боса, а потім бачь, хоче нормального життя. Ідіоти.

- Буває!

- Тоді загриміло до пекла чимало люду. Самозакохані ватажки боялись за свої сраки. Боялись, що одного прижмуть і той розколиться. І вся імперія коту під хвіст. Спочатку прибирали по тихому. Але коли їх було надто багато вбивали просто вдома. Просто посеред ночі. Дідусева тріада чимало ножів тоді сточила. 

Ко Його усміхнувся та торкнувся своює склянкою до іншої. Вони зробили ковток тамдемом. Ко Йомі знову наповнив склянки. 

- Я маленьким хлопчиком не розумівь цих історій. Іноді навіть думавь, що батько придумує все. Найсмішніше, що поліція про все знала. Чорт їх забирай! Знала і не втрутилась. І хай мене ще хтось запитає, чому я ставь бандитом? Тоді при владі був собі такий Ларсон. Той ще покидьок! Любив гроші сильніше за свою сім'ю. Саме він підключив брудних ірландців та макаронників до справи. Одне ізь них відомий під іменем, Ашер Борсато. Багато чувь про нього. Кажуть був спокійнимь й одночас жорстокимь.

- Містере Ко Йомі?

- Знаю, що поспішаєш, Френку. Останнє завдання і ти вільний. Просто розповідаю тобі, як було колись. Анну Мунк добре знаєш? Звісно знаєш. Зроби все чисто. Візьми з собою Пака.

Френк вийшов із готелю та прямував до свого авто. На пасажирське крісло сів Пак. Двигун заревів та рушив з місця. Френк дивився через лобове та почав думати над словами Ко Йомі. Той погодився відпустити його у вільне плавання. Давши останню справу. Чому вона? Позаду Френк помітив ще один автомобіль. Вони не самі. Френк поглянув на Пака та вирішив, що зробить у наступні години. 

© Іван Демидів,
книга «Місіс Кадилак».
Коментарі