Патрик припаркував автомобіль біля мотелю через дорогу. Хлопці вийшли ще на світлофорі. У салоні тихо грала музика. Він торкався свого носа. Йому рибу наче з ніздрів вийняли. Запах ставав дедалі сильнішим. У мотелі світилося тільки два вікна. Не густо! Подумав Патрик. На вулиці ні душі. Хоча у денну пору тут ніде оком кинути. А зараз навіть собаки не побачиш. Місяць доволі великий. Він роздумував, чому платять три тисячі за таку просту роботу? Привезти відморозків. Почекати. Потім відвезти відморозків. Ну смердить риба. Ну нехай! Чорт з нею! Згодом із головного офісу вибіг один з пасажирів. Той мчав прямо до багажника. Взяв рибу та повернувся.
- Купують?
Але той не почув. Патрик наче хотів пожартувати. Через хвилин двадцять вони повернулися всі разом. Без риби. Двом з них не закривались роти. Коли третій просто кивнув. Прямо! Завівся двигун.
- Це тобі від Гроса. Тупа сучко! Продаватимемо у мотелі шмаль з тобою чи без тебе. Вихваляючись, промовляв один з них. Наче ті у фільмі знімаються.
- Звідки Грос дізнався, що стара любить страви з риби?
- Втихомиртеся! Пробурчав третій.
Подорож триваладовше, ніж очікувалось. Відвезти потрібно було зовсім в інше місце. Порт. Патрик ні слова не промовив. Три тисячі. І це за одну ніч. Частину дороги Патрик їхав унімійтиші. Балакучі позаду спали. На пасажирському сидінні хлопець, що має ліміт на слова, просто дивився прямо. Невже не зімкне очей? Цікавило Патрика. Потім зупинились на заправці. Повний бак. Навколо глухо. П'ята ранку.
- Чому касир не взяв грошей?
- Сьогодні акція, - бурмотів третій.
Друга половина дороги тривала в гармонії з асфальтом. Спали вже всі. Патрик відкрив вікно та слухав звук дороги. Сигнали кораблів розбудили зграю. Згодом і розминку зробили. Адже Патрик кілька разів різко проходив повороти. Третій тільки дивився на нього. Попереду поворот. Він знову глянув на Патрика. Цього разу плавно зупинився. Перед ними ворота. Зграя вийшла та розминала своє тіло.
- У цьому відрі елементарно немає місця.
- Мені зручно, - промовив Патрик.
- А пасажирів в дупу? Еге ж?
Третій мовчки кинув через вікно готівку. Моргнув оком та попрямував до воріт. Двоє тягнулися за ним. Їхні ноги були наче ватяні. За воротами їх зустріла ще більша зграя. Чорні "Кадилаки Ескалейд". Дивні клієнти,-подумав він. Холодний вітер дав знати, що той знаходиться біля моря. Закривши вікна, у ніздрі вдарив запах риби.
- Та щоб тебе!
Зупинившись, відкрив вікна та почав рахувати готівку. Чотири тисячі. Більше, ніж обіцяли. Чому?