ДЕСЬ У МІСТІ: ФЕДЕРАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ.
- Невже ми його сполохали?
- Це ж очевидно! Скільки разів я попереджав про нашу автівку біля його дому? Думаю, з разів сто. Ідіоти! Таку рибину прогавити.
- Ми ж всеодно зробимо оголошення про його справи?
- Ні. Поки його не зловимо. Нічого не виносимо за ці стіни.
- Окей!
- Ідіоти!
Розлючений агент вийшов з кабінету. Його кроки були доволі гамірними. Гуп. Гуп. Зупинився біля кулера з водою. Вода не збиралася заповнювати собою чашку. Його очі глянули на бутлю. Вона майже порожня. Агент вдарив по кулеру та попрямував сходами нагору.гори. На даху високої будівлі закурив сигарету. Серце вискакувало. На мить торкнувся грудей.
- Тобі вже давно не двадцять!
Сивоволосий агент дивився у далечінь. Місто жило своїмжиттям. Гамір автівок. Подекуди чутно сирени. Пожежної чи швидкої допомоги. Було видно будівлю, звідки й втекла їхня рибина. Мер міста підозрюється у важких злочинах. Від продажу наркотиків до торгівлі людьми. Хто б міг подумати? А тепер його немає. Наче крізь землю провалився. Невже втік? З країни не вилітав. У жодному з аеропортів немає його імені. Поблизублизу границі навіть не використовував кредитки. Тай на записах з камер спостереження немає. Довбаний покидьок прорахував все. Але ж є одне "але". Чому його дружина та діти вдома? Паршива акторка. Плаче досить правдиво.
- Де ж ти? Сучий сину!
Агент наче питав у самого міста. Але відповіді так і не було. Докуривши, спустився до кабінету. Там його чекало двоє колег. Один стовбичив з текою в руках, роздивляючи рибок у акваріумі. Другий же поринув у світ інтернету у смартфоні.
- Знайшов друга по інтелекту? -запитав старий.
- Ні, сер! Перепрошую, сер!
- Що у вас?
- Останні місця, які відвідував Грос. Готель, парк та власний дім. Думаю, потрібно отримати ордер на обшук будинку. Що, як є тунель?
- Припини дивитися фільми. Який, в біса, тунель? Зник з поля зору мер міста. Він міг виїхати з країни багатьма способами.
- Порт?
- Бляха! У нас ще є бісів порт. Геть з голови вилетіло!
Агент зловив себе за голову. Потім опустив голову на стіл. Серед безладу виглядав як жебрак, що просить на прожиток. Його сиве волосся блищало на фоні вікна, яке заповнювало сонце. Згодом підняв очі на рибок.
- Що, в біса, коється?