Як виявилося, показувати магічні навички це не найскладніше заняття. Куди важчою стала перевірка від Тайлора. І це попри те, що я вів дуже рухливий спосіб життя. Для початку мій новий учитель перевірив навички кулачного бою, виставивши серйозного Тора моїм супротивником. Такий вибір був зроблений, тому що Тайлор не хотів, щоб хтось менш досвідчений покалічив новачка, подавшись бойовому запалу. Битися з кимось просто так, було дуже незвично. Але отримавши кілька важких стусанів, мені просто довелося почати захищатися. А ось атакувати змусило повідомлення Тайлора про те, що поки я не почну діяти, то ми не підемо з тренувального майданчика.

Дивно, але через кілька хвилин я втягнувся в процес, почав отримувати від жартівливої бійки задоволення. Навіть вдалося кілька разів обдурити Тора, після чого він пропустив мої удари.

- Досить, - перервав перевірку Тайлор, потім запитав: - Меч у руках коли-небудь тримав?

- Ні, - чесно зізнався я. Але судячи з виразу обличчя мого вчителя, іншої відповіді він не чекав.

- А лук чи арбалет, а може, ножі метати вмієш?

- Ні. Єдина зброя, з якою я трохи знайомий, так це ніж.

- Та зубочистка, яку я в тебе відібрав, називається ніж? - він неприємно посміхнувся. - Не сміши мене.

- Ця "зубочистка" гостріша за бритву і легко перерізає горлянку, - так само іронічно посміхаючись, не залишився в боргу я, повторюючи фразу Кейса. Тоді вона звучала страхітливо, сподіваюся, у мене вийшло так само.

Я пошкодував, що не стримав язика. Тайлор нічого не відповів, але ось погляд його явно говорив про те, що я ще заплачу за свою зухвалість.

- Гаразд, - після невеликої паузи сказав учитель. - Твої навички володіння ножем мене мало цікавлять. Решту я з'ясував. - Потім він трохи підвищив голос, звертаючись до всіх: - Тож починаємо загальне тренування! Для початку розминка. П'ять кіл навколо тренувального майданчика. І це стосується всіх. - Тайлор подивився на мене і на Тора.

Хлопці почали біг. Я, змирившись зі своєю долею на найближчий час, потрусив слідом за ними. Потім була розминка - ми присідали, нахилялися, робили випади, крутили ногами та руками. Учитель дав нам лише пів хвилини перепочинку, а потім наказав брати в руки тренувальні дерев'яні мечі. Цього разу в пару зі мною встав сам Тайлор і взявся навчати як поводитися зі зброєю, починаючи з азів - як правильно стояти, як тримати меч, що робити з другою рукою і так далі.

До вечері я був виснажений. Звичайний підйом сходами був для мене справжнім подвигом. А ще треба було доповзти до кімнати з умивальниками, щоб там змити з себе пил і піт у підготовлених для нас ваннах.

Я ошелешено дивився на те, як хлопці хлюпочуть і бешкетують, наче це не вони нещодавно бігали й тренувалися разом зі мною. Звісно, гаряча вода змила втому, розслабила натруджені м'язи, але не на стільки, щоб стрибати у ванній, як це робив Майк, або ж бризкатися водою, як це робили Чейз, Елан і Рін. Більшість їхніх водних снарядів діставалася нерозторопному Сему, який, утім, теж виглядав не дуже втомленим. Тільки Тор спокійно мився, не звертаючи уваги на загальну метушню. Я взяв приклад зі старшого товариша, в душі не полишаючи надії, що скоро я зміцнію, так само як інші, і не буду схожий на ганчірочку після кожного тренування.

Чисті й задоволені життям, хлопчаки вибігли з ванної кімнати. Так само веселячись і регочучи, вони голосно обговорювали, чим їх сьогодні побалує кухня. Я ж ледве виповз зі свого корита, загорнувся в рушник і поплентався одягатися. Тор теж не поспішав, уже переодягнувшись, він ретельно витирав рушником своє волосся.

- Слухай, Саріде, - несподівано почав розмову він, - хочу дати тобі пораду - не намагайся сильно сподобається лорду.

- А що, тобі здається, що я намагаюся? - відверто здивований, уточнив я.

- Ні, але... - хлопець повісив на гачок свій рушник. - Знаєш, Чейз і Елан намагалися стрибнути через голову Тайлора. Це не дуже добре для них закінчилося. Тож, будь обережний у тому, що робиш. Ти новенький і я просто тебе попередив, на майбутнє.

- Гаразд. Буду знати. Дякую, - відверто подякував я, щоправда, все ще не до кінця розуміючи, про що йшлося.

Тор не став більше нічого говорити, лише задоволено кивнув і вийшов у коридор. Я покинув ванну за хвилину, одразу після того, як закінчив одягатися.

Купання додало трохи сил, і я все ж таки зміг здійснити похід до їдальні та зуміти там себе нагодувати. Ніколи не думав, що ложка або чашка з чаєм можуть здатися такими важкими. Після цього моє багатостраждальне тіло, нарешті, дісталося ліжка і звалилося поверх ковдри.

- Видихся? - зі сміхом запитав Майк, сидячи на своєму ліжку.

- Угу, - невиразно пробурмотів я, відкриваючи ліве око.

- Звикнеш, - хихикнув Чейз, почувши нашу розмову.

- Угу, - зітхнув я.

- Ти хоч під ковдру заповзи, - порадив добрий Майкон.

Я прикинув залишки сил і вирішив, що їх, мабуть, вистачить на останній подвиг. Але не встиг його зробити, як у нашу спальню делікатно постукали. Усі повернули зацікавлені погляди на двері, навіть я якось примудрився прийняти сидяче положення, турбуючись, що за дверима може виявитися хтось дуже важливий. Елан дав дозвіл увійти. Поріг переступив усе той самий ввічливий чоловік, який проводжав мене до кабінету Діраса. Після короткого поклону, він сказав:

- Орсем, Чейз, вас запрошує лорд.

Почувши своє ім'я, Сем помітно зблід. Чейз же намагався не показувати жодних емоцій, просто рішуче встав і пішов до дверей. Я спостерігав за тим, як двоє хлопців вийшли. Потім поцікавився у Майка:

- А куди їх повели?

- А не знаю, може накоїли чогось, - невпевнено знизуючи плечима відповів хлопчик.

- Не дури новачкові голову, - вступив у нашу розмову Елан.

Підійшов до нас ближче і недбало присів на мою тумбочку біля ліжка. Я помітив, що інші знічев'я стали прислухатися до нашої розмови. Відкинувши розчепіреною п'ятірнею неслухняну прядку рудого волосся, хлопець пояснив:

- Їх у підвал повели. Уже чотири місяці минуло і знову всі зобов'язані туди сходити. Я і Тайлор були першими, - гордо повідомив він. - Тепер ось настала черга Плюшки та Чейза. Пройде кілька днів, ще когось запросять.

- У підвал? - щиро здивувався я, навіть про втому забув. - І навіть Тайлора туди водили? А навіщо? І що там відбувається?

- Ну, Дірас там забирає в нас магічну силу, - знизуючи плечима відповів Чейз. Судячи з того, як він замислився, його тільки зараз, разом зі мною, зацікавило це питання.

- А навіщо йому наші сили? - дивувався я.

- Це щось пов'язане із захистом замка. Він нам вже давно все коротко пояснив.

- І що, ніхто не запитував про подробиці?

- Ні.

- Хочеш, запитай, - Елан єхидно усміхнувся. - Ризикни здоров'ям.

- Тобто, ти хочеш сказати, що він щось мені зробить за звичайне запитання? - серйозно уточнив я.

- Не зробить, але... - Елан трохи зам'явся, мабуть, не очікуючи, що я так легко відреагую. - Загалом, запитай, - махнувши рукою, закінчив він.

- Добре. Спитаю, - рішуче заявив я. - Дякую за пояснення. - Після чого знову перевів своє втомлене тіло в горизонтальне положення.

- Нема за що, - відповів Елан і теж пішов спати.

Усе ж у дивне місце я потрапив. На початку літа, коли я втік із дому, я думав, що круто змінив своє життя. Але... як виявилося, це були тільки квіточки. А зараз почалися самі ягідки. І найнеприємніше, те, що я ніяк не можу зрозуміти, що це за ягідки - смачні й корисні, або ж отруйні…