Як я й обіцяв, після обіду в нас була довга розмова з Тісою про наш замок, при цьому усі хлопці брали у ній участь. Поки Майк з Аїном вигулювали Рейя, Тіса сходила у свою кімнату і переодяглася в штани та теплу кофту, яку їй залишила Тара, на зміну для тренувань. Потім ми всі зібралися в нашій кімнаті, розсівшись, хто де. Тіса сиділа на моєму ліжку, спершись на узголів'я ліжка, я сидів навпроти, притулившись до узніжжя. За мною, просто на спинці, сидів Аїн. Поруч, на ліжку Майка, розсілися Елан, Чейз і Рін, сам ельф осідлав спинку, як і його маленький друг. Тор примостився у себе, дивлячись у наш бік і слухаючи розмову. Один тільки Сем, соромлячись новенької, хотів удати, що цей післяобідній відпочинок нічим не відрізняється від інших і сів із книжкою біля вікна. Однак йому явно не читалося - спочатку він несміливо поглядав у наш бік поверх сторінок, потім настільки захопився розмовою, перестав прикидатися, залишивши розкриту книжку лежати на колінах.

Попри те, що бесіду з Тисою влаштував я з Аїном, нам двом рідко вдавалося вставити слово. Хлопці замовкали лише тоді, коли йшлося про те, у чому вони розбиралися погано, наприклад, навіщо Дірас періодично запрошує всіх на найнижчий поверх замку і забирає частину магічної сили, або чим ми займаємося на додаткових уроках. На початку, це мене трохи злило, зрештою, це ми стали першими знайомими дівчини в цьому замку, а решта навіть не вірили в існування Тіси. Ще чіпляло те, що особисто в мене такої роз'яснювальної розмови не було. Усе доводилося дізнаватися самому, по крупицях вивчати замок і його таємниці. А Тісі подали все й одразу - від простого розпорядку дня й уроків, до завдань і походів у підвал.

Потім, я заспокоївся. Хто заважав мені підійти, наприклад, до Торена, або тоді до ще доброзичливого Елана, і розпитати про все в найперший день? Тож я просто розслабився, вмостився зручніше і спостерігав за жвавою балаканиною збоку. Для повного комфорту не вистачало тільки чаю з печивом, як учора в кабінеті у Діраса.

Хлопці залюбки розповідали про все, що запитувала Тіса. Під кінець, вона поцікавилася, як ми всі потрапили до замку. Проте встиг розповісти свою історію лише спритний Майк, бо потім за нами прийшов Віліс і запросив на урок.

На тренувальному майданчику ми, не замислюючись, вишикувалися у звичний ряд. Тіса зупинилася трохи віддалік і розгублено оглянула нас.

- А мені куди? - запитала вона.

- Куди хочеш, - відповів Рін, обдаровуючи дівчину гарною посмішкою, але та тільки ще більше зніяковіла.

- Та хоча б до нас, - Елан спіймав Тісу за руку і поставив її між собою і Чейзом.

Якраз у цей момент у двір вийшли Дірас і Тайлор. Хлопці схилили голови на знак поваги, Тіса слухняно повторила за нами. Потім, разом із нами відповіла на привітання. Тайлор пробігся по нашому ряду оцінювальним поглядом, невизначено поворухнув бровами, коли побачив Тісу, і відійшов убік. Дірас зупинився навпроти, усміхнувся дівчині та сказав:

- Тисо, радий бачити, що ти потихеньку освоюєшся. І тепер, згідно з правилами, що склалися, ми хотіли б подивитися твою магію. Підійди, будь ласка, до мене.

Тиса слухняно підійшла ближче, потім запитала:

- А з чого мені почати?

- З чого хочеш, - Дірас знизав плечима.

Дівчина з хвилину розмірковувала, потім присіла навпочіпки та провела долонями над твердою втоптаною землею, ледь торкаючись її. Несправжні браслети не заважали мені відчути магічні потоки, які виходили від юної чарівниці та розбігалися вглиб землі. Невдовзі дівчина піднялася і запитала в Діраса, чи не проти він, щоб тут виріс кущ?

- Давай, краще траву. Зможеш? А то кущ заважатиме тренуватися.

Дівчина кивнула і знову присіла. За мить під її долонями з'явилася молоденька травичка, яка стрімко потягнулася вгору. Коли Тіса піднялася, на землі залишилося два зелених сліди її рук.

- Добре, - Дірас схвально кивнув. - А на відстані можеш, чи тобі обов'язково торкатися землі?

- Не знаю, - дівчина знизала плечима. - Ніколи не пробувала. Адже якщо присісти до самої землі, легше сховатися від випадкових поглядів.

- Згоден. Тепер боятися нікого, тож я попрошу тебе спробувати, стоячи на одному місці, виростити настільки велике коло трави, наскільки зможеш дотягнутися.

Тіса прикрила очі. Спочатку нічого не відбувалося і всі завмерли в очікуванні, а мені навіть хотілося допомогти, хоч я й гадки не мав, як вирощувати рослини. Потім, руки Тиси здригнулися, вона спрямувала розкриті долоні до землі, і від її ніг почала розростатися трава, наче хвиля на воді від кинутого каміння. Озеленилося коло кроків у десять, нам навіть довелося трохи відступити, далі дівчина вже не діставала.

- І як же тепер займатися? - засмутився Майк, оглядаючи свіжу галявину. - Адже траву теж шкода, краще вже б кущ був, його хоч легше обійти.

- Вибач, - Дірас розвів руками, - може Тіса зможе її прибрати? - він повернувся до дівчини.

Вона з жалем похитала головою і сказала, що так не вміє, загалом, навіть ніколи не думала, що рослину можна прибрати за допомогою магії, хіба що просто вирвати руками.

- Виривати не треба! - тут же пискнув Майк. - Я можу зробити так, що травичка знову засне до весни.

- Добре, - погодився Дірас і підійшов до хлопчика, щоб зняти браслети.

Після короткого магічного втручання ельфа, поле прибрали, браслети повернули на зап'ястя Майка, а Тісу попросили показати свою невидимість.

- Але як же? - трохи розгубилася вона, - Тут же всі маги, а на них це, начебто, не діє.

- Ось саме, що "начебто", - відповів Дірас. - Я хочу це перевірити, а ще дізнатися, чи поміняють щось у цьому плані їхні браслети.

- Добре, я зрозуміла. Дивіться. Видно?

- А вже все? - здивувався Дірас. - Швидко. - Потім повернувся до ряду хлопчаків і запитав: - Ну що, хто бачить Тісу, хто ні?

- Я бачу! - першим пискнув Аїн.

- І я!

- І я!

Луною відгукнулися Майк і Рін. Решта зізналися, що для них дівчина зникла. Я просто мовчав, не знаючи, як було б у мене, якби мої браслети працювали. Усі так захопилися, що ніхто не помітив те, що я утримався від відповіді.

- Природники, значить... - пробурмотів Дірас, задумливо потираючи ніс. - Добре, Тісо, побудь ще трохи невидимою, я хочу дещо перевірити.

Чоловік пройшовся вздовж ряду, зупинився біля Елана, зняв його браслети, і після цього дівчина стала для нього видимою. Потім батько підійшов до мене, непомітно для інших підморгнув і сказав:

- А тепер давай із тобою перевіримо.

Я простягнув до нього руки та позбувся неробочих браслетів, звісно видимість Тіси для мене не змінилася, і я сказав, що бачу її. Дірас повернув на мої зап'ястя шкіряні замки для магії й на мій подив, уточнив:

- Вибач, а що ти сказав першого разу? Я просто не почув.

І тут я зрозумів, що тепер знову позбавлений магії. Мені стало трохи ніяково, навіть прикро, що батько мене не попередив, а просто взяв і закрив мою силу, просто для того, щоб перевірити...

Перевірити!

Я відсмикнув себе і заспокоїв, адже це всього лише для перевірки, та й він мені підморгнув, тобто все-таки намагався попередити, що планує якусь хитрість. Що ж потерпимо.

- Що я її бачу, - злегка розгублено, після миті паніки, відповів я.

- Добре, - батько доторкнувся до мого плеча і знову відійшов до Тіси. - Можеш ставати видимою. Ще щось можеш показати?

Дівчина трохи поміркувала, потім відповіла:

- Ну, крім трави можу ще виростити будь-яку рослину, яка дрімає в землі недалеко від мене. Тож думаю, що на цьому все, - вона розвела руками.

- Тоді, на цьому справді закінчимо.

Після цих слів Дірас дістав із кишені куртки два нові шкіряні браслети та попросив Тісу простягнути до нього руки. Дівчина глибоко зітхнула, набираючись рішучості, забарилася ще трохи, потім усе ж таки простягнула руки.

У моїй душі заворушився черв'ячок ревнощів. Нас то особливо ніхто не питав, чи хочемо ми вчитися і при цьому носити браслети, що блокують магію. Шкіряні замки чіплялися, поки ми спали. Хоча, потім же ніхто не упирався, принаймні я цього не бачив. Цікаво, а що б батько став робити, якби хто-небудь після магічного заняття почав заперечувати? Думаю, умовив би, батько це вміє. Треба і мені вчитися в нього домагатися свого лише силою слова.

- Ну що ж, почнемо урок, - сказав Тайлор, тільки-но він набув повних прав учителя, після того, як пішов Дірас.

- А як же моя перевірка бойових здібностей? - невимушено поцікавилася Тіса, знову стоячи в ряді, між Еланом і Чейзом.

- Що? У сенсі? - розгубився Тайлор.

- Мені хлопці розповідали, що на першому уроці Дірас перевіряє магію, а ти - бойові навички.

Тіса розмовляла з Тайлором легко й невимушено, немов зі звичайним однолітком, з яким вона нещодавно познайомилася в компанії друзів. У неї не було такого знайомства з учителем, де він би показав себе сильним і досвідченим магом, що не терпітиме до себе будь-якого зневажливого ставлення. Ніхто не встиг їй пояснити, що він не просто хлопчисько, який допомагає Дірасу, а перший його учень, найближчий і найулюбленіший. Цікаво, чи стерпить таке Тайлор? Чи поправлятиме Тісу і проситиме розмовляти з ним більш шанобливо?

Схоже, подібні запитання з'явилися не тільки в мене, усі хлопці уважно спостерігали за учасниками діалогу з неприкритим інтересом.

- Але ж ти дівчинка, хіба ти щось умієш? - схоже, Тайлора настільки сильно здивувала заява новенької, що він навіть не звернув уваги на те, як вона з ним розмовляє.

- І що з того? Хіба дівчатка не повинні вміти за себе постояти? - Тіса трохи образилася, гордо підняла підборіддя і схрестила руки на грудях.

- Може й повинні, але... - з кожною відповіддю дівчини вчитель дедалі більше й більше губився. - Але ж їх усе одно ніхто не вчить цього, навіть якщо вони просять.

- А ось мене батько навчив. Так мені показувати чи ні?

- Покажи...

Тайлор відступив на кілька кроків, від нашого ряду, запрошуючи Тісу підійти до нього.

- Нападай, - скомандувала дівчина, зупиняючись навпроти.

Тайлор забарився кілька секунд, наважуючись на бій і обмірковуючи, як вчинити. Потім невпевнено, повільно і водночас незграбно зобразив спробу нападу. Тіса спритно перехопила руку Тайлора, розвернулася, підбиваючи ноги, після чого він опинився на землі.

Увесь ряд хлопців захоплено і водночас здивовано ахнув. Наймолодші захихотіли. Тільки тепер Тайлор згадав про глядачів. Швидко схопився на ноги, обтрушуючи штани й куртку, окинув нас гнівним поглядом і вигукнув:

- А ви чого стоїте, витріщаєтеся? Зайнятися нічим?

- Але ж ви не дали завдання, - поправив його Аїн.

- Розминку робіть! Не вперше ж на уроці. Елан проведи!

Рудоволосий хлопець здригнувся, почувши своє ім'я, кивнув у відповідь і тут же кинувся виконувати доручення. Як і всі інші, я став повторювати рухи за Еланом, але крадькома поглядав на Тісу і Тайлора, турбуючись, що гнів зганьбленого вчителя перекинеться і на неї. На щастя, нічого подібного не сталося. Дівчина увімкнула свою чарівність і попросила вибачення у хлопця, за те, що впустила його.

- Нічого, сам винен, - відповів Тайлор, зніяковіло опускаючи очі. - Адже вчили ж, що не можна недооцінювати противника. Це ти мене вибач, я, напевно, тебе образив, коли не став перевіряти, так само як і інших. Я просто звик, що дівчатка нічого страшнішого за кухонний ніж у своїх ніжних руках не тримають.

- Вибачаю, - Тіса закліпала віями, дивлячись на хлопця чарівними волошковими очима. - Я ще з арбалета стріляти вмію і на мечах трохи битися.

- Чудово, зараз усе це мені покажеш, поки хлопці розминаються.

Однак Тайлор провозився з Тісою більшу частину уроку. Коли ми розім'яли вже все, що могли, то він дав нам дріб'язкове завдання попрактикуватися у стрільбі по мішенях із лука й арбалета. А коли солом'яні манекени стали схожі на їжаків, він велів нам взяти мечі та щити й повторити всі захисні стійки та удари. Цього разу Тіса займалася разом із нами, але стояла в парі з Тайлором, чия увага, звісно, була прикута тільки до неї.

- Схоже, ми втратили свого вчителя, - з усмішкою сказав Рін, коли ми повернулися до своєї кімнати після вечері.

- І Тісу теж, - хихикнув Чейз.

- Шкода, симпатичне дівчисько. Я сподівався, що на неї подіють мої чари німфи... - Рін мрійливо зітхнув і пішов до умивальників.

Час вечірнього відпочинку добіг кінця. За домовленістю ми з Аїном зайшли за Тісою і вирушили на урок до Міріон. Там мене похвалили за те, що я стараюся і досить швидко наздоганяю інших. Аїна навпаки посварили за неуважність і сказали, що якби він менше крутився, то досяг би таких самих успіхів, як і я. Тісу просто продовжили знайомити з різними науками.

Після прочухана, Аїн старанно взявся виконувати завдання, тому не відвертав мою увагу балаканиною подумки, як робив це зазвичай. Я теж занурився в роботу і не помітив, як наш урок закінчився. Навіть трохи засмутився, коли Міріон сповістила нас, що час заняття закінчився, і ми можемо бути вільними.