Як я і припустив у розмові з Рінолом, до відновлення підвальної кімнати залишилося чекати недовго. Наступного дня, після вечері, батько прийшов до мене у бібліотеку, де я вирішив провести решту вечора, бо на вулиці почалася снігова завірюха, та повідомив мені, що нарешті все готово і ми можемо починати заряджати захист нашою силою. Разом із тим, він хоче навчити мене, як забирати та перекачувати силу. Ми пішли у ту саму підвальну кімнату, де на нас вже чекав Тайлор. Він явно був не в захваті від того, що мало статися. Я теж краще б повчився с кимось іншим, але вирішив не сперечатися.

Все виявилося не так важко, як я думав. Звісно, за умови якщо чарівник сам дає згоду на те, щоб хтось торкнувся джерела його сили. Все що треба, це добре сконцентруватися та налаштуватися на магію іншого. Далі робити так, наче я збираюся створити якесь заклинання, але для цього беру чужу силу. Тільки у цьому випадку мені не треба було створювати щось магічне, а просто пропустити цю силу через себе, та направити її донизу, через ноги, у саму основу замку. Далі вона вже сама піде по променях і наповнить захисну стіну навколо.

Я трохи потренувався з Тайлором під пильним наглядом батька, а потім і він сам ліг на камінь і я мав по справжньому стати до діла. Вгамувати хвилювання було дуже важко, на щастя мене ніхто не квапив і в мене був час на те, щоб згадати всі свої уроки контролю емоцій, коли я вчився опановувати блискавку. Врешті, це мені допомогло. Я приклав руки до грудей Тайлора та Діраса. Сконцентрувався на їх сили. Це було так незвично. Чужа, неприємна магія Тайлора та рідна, майже така сама як у мене, магія батька. Тепер я розумію, чому Дірас так захопився, коли я вперше підживлював захист.

Тайлор ледве чутно застогнав. У мене заворушився черв'ячок зловтіхи, хоч трохи, але мені вдалося помститися хлопцеві за його підступне присипляння. На жаль, мені й самому було не дуже приємно. Я сконцентрувався на силі, яка текла через праву руку, під якою лежала рідна мені людина. Навіть трохи очі прикрив. Як би не повторити помилку батька. Але він і сам пам'ятав свій прикрий досвід, тому вчасно зупинив мене. Подякував за чудову роботу, та відправив спати.

На наступний вечір вже я лежав на тому самому камені під правою рукою батька. Та знову насолоджувався процесом. На лівому камені лежав Майкон.

Наступною парою стали Орсем та Аїн. Дірас обрав їх у пару навмисно. Як він мені пояснив, у Сема найбільш чужа, тому дуже неприємна магія, і я це знав, на своєму досвіді. Позаяк хлопець вже давно ходить із заблокованою силою, джерело його наповнене настільки, що скоро йому може бути погано. Як тільки Дірас торкнеться джерела, енергія полеться з подвійною силою. І щоб не зійти з розуму та проконтролювати цей процес, чоловік запросив на другий камінь Аїна, бо в нього найближча магія серед усіх і так буде легше перенести ті неприємні відчуття.

Далі на черзі були Рін та Чейз. Потім Елан та ще раз Тайлор, бо через участь Діраса у підживленні, один чарівник залишався без пари. І наостанок до підвалу пішли Тіса та Торен. Дірас надав мені можливість ще раз самостійно перекачати магічну силу у захист, для того, щоб добре засвоїти нові навички.

Тіса проходила через це вперше, але те що забирати силу буду саме я, її трохи заспокоїло. Вона, хоч і не боялася Діраса так само як хлопці, але все ж зі мною їй було простіше. Торен взагалі ніяк не виказав своїх емоцій, або, як і завжди добре їх приховав, або його не дивувало, що Дірас навчив свого сина та довірив йому таку важливу справу.

Магічна стіна була відновлена. Тепер можна було не боятися раптового нападу ворога, або проникнення якогось недруга. Врахувавши недоліки, Дірас та Тайлор зробили так, що один вибух у підвалі вже не міг так легко відключити магічний захист замку. Майстри поставили туди нові, міцніші двері, які відтепер будуть замкнені не тільки на звичайний замок, а й на чарівній. На додачу, тепер там завжди чергуватимуть вартові.

На жаль, на відновлення звичайної, кам‘яної стіни, знадобиться значно більше часу. Ще й зимова пора ускладнювала роботу. Звісно, Дірас пропонував майстрам нашу допомогу, але вони ввічливо відмовилися. У них уже був свій досвід та налагоджена схема роботи й вони б не хотіли, щоб хтось втручався в неї. Можливо, вони трохи побоювалися працювати разом із чарівниками, адже Дірас запросив їх з Вейку. Вони знали, хто живе в цьому замку, але ніколи так близько з ними не контактували. Однак, ніхто наполягати не став.

Перевертні не могли чекати, поки все повністю відбудеться, адже це могло затягнутися на декілька місяців, може навіть на пів року. Тому, на наступний день після того, як ми остаточно відновили наш магічний захист, вони почали збиратися додому. Для більшої безпеки, вони збиралися рушити у дорогу всі разом. Також, маленька родина Роні збиралася деякий час пожити разом зі зграєю старшого сина Декса. Тож Дірас вирішив влаштувати спільну вечерю, щоб трохи посидіти з ними перед від'їздом та попрощатися. Родина Роні та я з батьком, зібралися у просторій їдальні на першому поверсі. Мабуть, колись ця кімната використовувалась колишнім власником для проведення бенкетів.

- Мамо, а може нам залишитися поки тут? - раптом запропонувала Еріс, дочекавшись влучного моменту між розмовами дорослих.

- Ні доню, - ласкаво відмовила Санті, - скоро відновиться навчання, всі будуть зайняті своїми справами. Нам теж є чим зайнятися, крім того, як сидіти у замку.

- Навіщо ж просто сидіти? - не здавалась Еріс. - Поки ми чекали вас тут, ми теж навчалися разом із хлопцями. Було дуже цікаво, особливо на уроках Міріон. Пам'ятаєш, я тобі розповідала? А ви з татом могли б продовжити охороняти замок.

Санті терпляче вислухала свою доньку, але все одно відмовила.

- Але чому? - обурилася Еріс.

- Я вже пояснила, - зітхнувши, відповіла їй мати.

- Але я не хочу їхати! Може тоді тільки ми залишимося? - вона глянула на близнюків.

- Чому ти вирішуєш за своїх братів? - обурився Роні, втрутившись у розмову.

- Але ми теж хотіли б залишитися, - швидко вступився за сестру Сай.

- Тут дійсно дуже цікаво, - додав Мей.

- Але ж це школа для чарівників, а ви перевертні, що ви збираєтеся тут робити? - Роні продовжив розмову зі своїми дітьми.

- Вчитися, - відповіла Еріс. - Я ж розповідала скільки всього цікавого ми встигли дізнатися від Міріон. І бойові уроки теж набагато цікавіші у групі. А ще Майкон та Тіса стільки всього знають про рослини. А ще тут є лікарка Тара, за її знання про лікарські трави я взагалі мовчу.

Роні втомлено потер долонями обличчя.

- Здається, нам теж час відновлювати свою школу для перевертнів, коли вже власним дітям не вистачає тих знань, що ми даємо. - Роні зітхнув, та подивившись на Діраса, сказав: - А ти чого сидиш мовчиш?

- А що мені казати? - здивувався він. - Це ж ви батьки, вам вирішувати.

- Тобто, ти не проти взяти на навчання перевертнів? - і собі здивувався Роні.

- А чому б ні? - Дірас знизав плечима. - Звісно, я маю на увазі лише твоїх дітей. Судячи зі слів Еріс, їй дійсно є чому тут навчатися.

Маленькі перевертні радісно пискнули.

- Тихо ви, - осадив своїх дітей Роні. - Ми ще нічого не вирішили.

Роні та Санті вийшли у коридор, щоб спокійно обговорити все та прийняти рішення. Врешті, вони погодилися залишити Еріс у замку. На превеликий жаль близнюків, вони були ще маленькими, щоб залишатися без батьківського нагляду надовго. Можливо, через кілька років, якщо нічого не зміниться, вони зможуть приїхати сюди на навчання. А може за цей час Дірас врешті викорінить страх людей перед магічним світом, а Роні та Тарел зможуть відновити гільдію найманців та школу при ній. Так у нас з'явилася нова учениця.

Повернувшись у спальню, після вечері з перевертнями, я збирався швиденько вмитися, та лягти спати, як робив це завжди, але по дорозі до ліжка до мене підійшов Майк. Було добре видно, як йому ніяково, він перебирав пальцями поділ сорочки, дивився на підлогу і не одразу наважився заговорити, але врешті запитав:

- Сар, а тобі Дірас не казав, коли в нас відновиться навчання?

- Казав, - коротко відповів я. Так не хотілося продовжувати, або взагалі відповідати. От чому їм самим не підійти до нього, та не спитати.

- Ой, добре, а коли? - ельф трохи оживився, від приємної новини, що навіть подивився мені в обличчя, та посміхнувся.

- Післязавтра. Завтра від нас йдуть перевертні, ми будемо деякий час їх супроводжувати. Повернувшись, Дірас збирався сам вам про це оголосити.

Звісно, нашу розмову чули всі хлопці та вони були дуже раді почути цю новину.

- Ніколи б не подумав, що буду так сильно сумувати за навчанням, - валяючись у себе на ліжку, сказав Чейз.

- Ага, я теж, - додав Елан, який теж вже встиг залізти під ковдру.

- А можна з вами піти проводжати перевертнів? - запитав мене Аїн, відкладаючи в сторону свій черговий, ще недоплетений, браслет.

- Так ми ж не підемо, а полетимо. - Відповів я, нарешті вмостившись на своєму ліжку. - Так би мовити, будемо приглядати з повітря.

- Я зрозумів, але ж перевертні будуть бігти, то я з ними.

- Я, звісно, не проти, запитай у Діраса завтра. Або навіть зараз збігай, бо перевертні хотіли вийти дуже рано. - Зробивши невелику паузу, я додав: - так що ви хлопці не лякайтеся, коли Дірас прийде рано вранці в кімнату, щоб розбудити мене.

- Дякую, що попередив, - з усмішкою відповів Торен.

- Добре, тоді я збігаю до нього зараз, - Аїн вибрався з ліжка, швидко одягнув светр та став зав'язувати взуття. - Де він зараз?

Я трохи прикрив очі, зосереджуючись.

- У себе в кімнаті.

- О! - радісно вигукнув Аїн. - Ще його кімнату вдасться побачити.

- А ти сам там був? - запитав у мене Елан, одразу після того, як Аїн вибіг зі спальні.

- Де? - не зрозумів я, бо вже вмощувався спати, та мрійливо думав про завтрашній політ із батьком, та можливо з Аїном за компанію.

- Ну, у кімнаті Діраса.

- Ні. Якось ще не довелося.

- Якби я був на твоєму місці, то одразу ж би напросився в гості, - з посмішкою повідомив Чейз.

- Дивні в тебе бажання, - теж усміхнувся я. - Далась вам та кімната.

- Незвідане, завжди манить, - відповів Чейз. - Он у Тайлора виявився цілий музей зі зламаних артефактів. Раптом і у Діраса буде щось цікаве.

Я тільки зараз зрозумів, що знову веду невимушену бесіду з хлопцями. Невже, розмова з Ріном подіяла і все починає налагоджуватися? Хотілось би вірити.

Наступного дня, разом з Аїном, ми з батьком провели перевертнів. На зворотному шляху я навіть трохи покатав свого друга. Того ж вечора, під час вечері, коли всі молоді чарівники та одна дівчинка-перевертень, зібралися у їдальні, до нас зайшов Дірас, та сповістив, що від завтра відновлюється навчання. Як і раніше, після сніданку на нас чекає урок з Міріон. А ось після обіду вже не буде чергування між бойовими та магічними тренуваннями. Відтепер це буде з'єднаний урок, адже тепер браслетів нема і в будь-який момент, тренуючись зі зброєю, ми можемо використати й магію. Також, для того, щоб із Сема зняти браслети, вже не обов'язкова постійна присутність Діраса, адже це можу зробити і я.

Все потихеньку поверталося до звичного життя. Хлопці ще не могли повністю розслабитися в моїй присутності, але і перестали мене сторонитися. Припинили різко замовкати, коли я входив до кімнати, залучали до розмови та навіть жартували. Я був цьому дуже радий. Більше не сторонився їх компанії, та міг знову спокійно проводити свій вільний час у загальній спальні. Тіса та Еріс теж частенько до нас заходили. Дірас став замислюватися над тим, щоб зробити на нашому поверсі велику загальну кімнату, з диванами, м'якими кріслами та великим теплим каміном.

Попереду ще було багато навчання та роботи над магічними навичками, але тепер це вже не було так страшно, коли поруч є люблячий батько, якій вчасно підтримає, захистить та дасть мудру пораду. Є друзі, на яких можна покластися в будь-якій ситуації. Є дім, в якому тебе чекають та люблять і в якому не треба ховати себе справжнього. А головне, знову є свобода!