Однак довго попрактикуватися нам не дали, не встиг я створити свою четверту вдалу блискавку, як на подвір'я вийшов один із вартових, що чергували біля воріт, і поспіхом попрямував до нас. Це був немолодий, зате дуже міцний чоловік, під курткою легко вгадувалися широкі плечі, було видно сильну шию. Утім, усі нечисленні охоронці замку мали приблизно однакову статуру, мабуть, їх спеціально підбирали. Це були досвідчені воїни, з багатим досвідом у своєму ремеслі, які вирішили дожити життя у відносному спокої.

- Дірас, вибачте, що перериваю, - ввічливо звернувся вартовий. - Але до воріт прийшла дівчинка і дуже наполегливо проситься увійти. Ми їй запропонували супровід до Вейка, щоб вона змогла переночувати, але вона відмовилася. Сказала, що вже там була і їй неодмінно потрібно до замку, і якщо ми зараз не можемо пустити її, то вона готова, прямо на місці, почекати до ранку. Шкода дівчину, застудитися ще. Ось ми й вирішили доповісти.

- Правильно вирішили. - Дірас кивнув. - Тільки дивно, що дівчинка наважилася одна, в темряві, пройти через ліс, щоб переночувати в замку. Ще й готова чекати до ранку... - він на мить про щось задумався, потираючи перенісся, потім уточнив: - Вона до самої брами підійшла?

- Так. І в неї постукала.

- Добре. Але ви ж розумієте, що це не означає повну безпеку?

- Звичайно. Усі вартові сповіщені й пильнують із подвоєною силою.

Я й Аїн, мало що розуміючи, уважно слухали розмову, одночасно переводячи погляд з одного чоловіка на іншого.

- Добре. Що ж, підемо, познайомимося з наполегливою гостею, - погодився Дірас. - Хлопчики, ходімо зі мною. І Аїн, перетворися назад, не варто лякати гостю. А ви, Керн, - Дірас чемно звернувся до чоловіка, - будь ласка, покличте до воріт ще й Тайлора.

Вартовий кивнув і пішов у замок. Дірас висмикнув меч із землі, провів над лезом долонею, і налиплий бруд слухняно обсипався. Він оглянув уже чисту зброю, задоволено кивнув і сунув у піхви. Потім повів нас до воріт.

- Будьте готові до всього, хлопчики, - неголосно сказав нам Дірас дорогою, - Я сподіваюся, що це просто гостя або подорожній. Дивний безстрашний подорожній, - із сумнівом додав він. - Тому цей візит мене занепокоїв, якщо ще зважати на нещодавні неприємні події. Однак те, що вона підійшла до воріт, означає, що в неї немає поганих намірів. Розумієте, - він по черзі глянув на нас, бо ми з Аїном ішли з обох боків, - не тільки на замку захист, а й за стіною. Він оперізує всю територію, на відстані в десять кроків. Тож недруг не зможе підійти впритул. Однак потрібно враховувати, що ця дівчинка можливо обманом підіслана до нас, щоб просто виманити.

Ми кивнули. Слухаючи настанови, ми встигли увійти в замок, оминути зал і вийти через головний вхід на центральний двір і майже підійшли до воріт.

Я думав, варті доведеться відкрити величезні ворота, щоб ми змогли переговорити з однією маленькою дівчинкою, але ні, все виявилося набагато простіше. Ліворуч від воріт біля стіни була прибудова, де знаходилися кімнати відпочинку для вартових. Ми увійшли в неї, а потім сходами піднялися на стіну. Дірас першим підійшов до краю, прикриваючись стінним зубцем. Нам поки що велів залишатися біля протилежного боку. Тільки перебуваючи тут, я усвідомив, наскільки висока і широка стіна. Від одного краю до іншого було приблизно кроків п'ять-шість.

Дірас уважно оглянув пустир перед воротами та навколишній ліс. Потім, підкликав нас і попросив, щоб ми теж озирнулися. Повторюючи за батьком, я сховався за зубцем, Аїн теж був обережним, використовуючи сусідній зубець, як прикриття. Я закликав на допомогу всі свої драконячі почуття і вдивився в ліс, принюхався і прислухався. Крім звичайної лісової живності, нікого в окрузі не було. Вовки, яких можна було б сплутати з перевертнями, теж не відчувалися. Тоді я обережно визирнув і подивився вниз, біля самих воріт, притулившись до них спиною, сиділа та сама дівчинка, чия раптова поява перервала вечірнє тренування. Вона втомлено опустила голову на підігнуті коліна, темне волосся, немов покривало, закутало її ноги та руки, приховало обличчя. Утім, навіть із драконячим зором важко було б розрізнити деталі її зовнішності на такій відстані, ще й у темряві.

- Ходімо, познайомимося, - велів Дірас, починаючи спускатися сходами назад до сторожки.

Внизу ми зустрілися з Тайлором, який тільки підійшов, і вже разом з ним, через маленькі, непримітні, але добре укріплені двері, вийшли по інший бік стіни. Дівчинка здригнулася при нашій появі, мабуть, теж думала, що до неї вийдуть через ворота. Підняла голову і встала, обтрусивши одяг. На ній було хлоп'яче вбрання - чорна тепла куртка з довгими рукавами, низи яких вона підкотила для зручності, мішкуваті сірі штани, які вона заправила в черевики, мабуть, для того, щоб вони не волочилися по землі. Весь цей одяг явно не належав їй, це й зрозуміло, адже в нашому королівстві дівчата зазвичай носять сукні, тільки в зимовий час, під теплі спідниці піддягають вузькі штани. Може, позичила в когось із чоловіків, або вкрала дорогою, для зручності. Дівчина була круглолиця, з пухкими губами та смішним кирпатим носиком. Ще було дивно, що вартовий назвав її дівчинкою, я очікував, що вона буде зовсім маленька, за віком, як Аїн і Майкон, але при ближчому розгляді я зміг помітити, що вона старша за мене, можливо, як Голка, хоча, я, як завжди, міг помилитися. Ось тільки зростом була невисока, майже, така як я. І найголовніше, вона була магом! Зазвичай, магічна сила ледь вловна. Іноді треба зосередитися, щоб зрозуміти, що перед тобою маг. Але ось від цієї дівчини прямо віяло магією, немов парфумами від шляхетної дами, які нерідко зустрічалися мені в столиці. Я міг таке пояснити тільки одним - вона зовсім недавно застосовувала силу. І ця сила була природна, схожа на ту, яку використовували Майкон і Рінол.

Дірас зупинився навпроти дівчини, залишивши нас позаду. Потім привітався, трохи схиливши голову, представився сам і по черзі назвав імена інших.

- Тіса, - відгукнулася дівчина, з неприхованою цікавістю розглядаючи всіх, хто стояв перед нею.

- Що привело тебе в наш замок? - запитав Дірас.

- Я знаю, що цей замок особливе місце, - відповіла вона й уточнила: - Це правда?

- У якомусь сенсі так, якщо ти про те, що тут у безпеці живуть маги?

Дівчина злегка здригнулася на останньому слові, потім кивнула.

- Не варто боятися, тут справді раді таким, як ти. Проходь, зігрієшся, поїси й поговоримо, - Дірас жестом запросив дівчину йти за ним. Ввічливо пропустив її першою увійти до сторожки, потім провів до замку. Вдало зустрінутий дорогою слуга, одразу ж був навантажений дорученням, принести для гості вечерю і гарячий чай з легким частуванням для всіх інших. Ще розпорядився, щоб для дівчини приготували вільну кімнату на п'ятому поверсі, в тому крилі, де мешкають хлопчики.

- А нас ніхто не проганяє, - радісно повідомив Малий, звернувшись до мене подумки.

- Угу. Я теж думав, що Дірас нас попросить піти, адже він зазвичай один спілкується з новачками.

- Особливий випадок, для особливої гості, адже дівчинка сама прийшла,- Аїн усміхнувся.

Поки ми подумки спілкувались із Малим, ми встигли дійти до кабінету Діраса. Батька Тари на місці не було, ще б пак, час уже досить пізній, якби не ця пригода з несподіваною гостею, то я б зараз уже готувався до сну. Тісу Дірас посадив в одне з гостьових крісел, сам сів у своє. Тайлор зайняв останнє вільне місце. Ми з Аїном залишилися стояти біля порога, нерішуче перетоптуючись на місці.

- Хлопчики, вибачте, мій кабінет не розрахований на велику кількість гостей, тож не соромтеся, можете присісти на підвіконня. Там зручно, - він трохи зніяковіло посміхнувся.

- Згоден, - пискнув Аїн, і перший видерся на запропоноване місце, підтягнувши ноги та схрестивши їх перед собою.

Я примостився поруч, тут справді було зручно, підвіконня було широким і чомусь теплим, навіть від вікна не дуло. Я провів долонею по каменю і відчув легке віяння магії. Ясно, Дірас справді зробив своє улюблене місце дуже затишним, для того, щоб сидіти тут довгий час, дивитися на море і думати про щось своє. Батько побачив, що я оцінив його старання, влаштовуючись зручніше, усміхнувся і звернувся до нашої гості:

- Отже, Тісо, розкажеш нам, хто тобі розповів про замок?

- Ніхто, - дівчина знизала плечима, відволікаючись від розглядання картини на стіні. - Він мені наснився, хоча, ви мені все одно не повірите.

- Недобре вирішувати за інших, навіть до пуття з ними не познайомившись, - похитав головою Дірас, змусивши Тісу зніяковіти. - Ти звикла так думати, тому що тобі ніхто не вірив раніше, я правий?

Дівчина кивнула.

- Але ж до цього ти мала справу з простими людьми, яким не властиві подібні вміння, - продовжив розмову Дірас. - А зараз ти серед магів. І, між іншим, Тайлор теж бачить сни, які йому показують, де можна відшукати молодого мага.

- Правда? - Тіса захоплено втупилася в Тайлора, миттєво забувши про будь-яке збентеження й повчання, водночас змусивши хлопця сором'язливо опустити очі й ніяково соватися на місці.

- Правда, - пробурмотів він у відповідь.

- А що тобі сниться? І як ти розумієш, що це особливий сон? - відкрито зацікавилася дівчина, подавшись уперед, чим змусила Тайлора втиснутися в спинку крісла.

Дірас спокійно спостерігав за тим, що відбувається, з легкою посмішкою на обличчі, не перебиваючи та не втручаючись. Ми теж з Аїном уважно слухали.

- Ну, - невпевнено почав Тайлор, - мені сниться, що я різко, начебто, злітаю від ліжка в небо. Там повертаюся в потрібне місце і бачу внизу місто або селище, в якому потрібно знайти мага. Можу спокійно роздивитися місцевість у всіх деталях і звідкись знаю його назву і як туди потрапити. Ну, а коли прокидаюся, відчуваю напрямок і цього мага, якого шукатиму, доти, доки не знайду. Тому й знаю, що це був не просто сон.

- Як незвично! - Тиса неголосно сплеснула руками. - У мене все набагато простіше. Якщо в мене в житті виникають якісь проблеми, цієї ж ночі я бачу сон про те, як це вирішити. Раніше я їх не розуміла, вони звичайні й нічим особливим не відрізняються від будь-яких інших снів, тільки запам'ятовуються добре. А потім навчилася їх розрізняти та робити так, як вказував сон.

- І що було уві сні, після якого ти вирушила сюди? - поцікавився Дірас, коли зрозумів, що Тайлор не збирається продовжувати розмову.

Тіса відліпила погляд своїх василькових очей від Тайлора, знову відкинулася на спинку крісла і, повернувшись до чоловіка, відповіла:

- Цей замок. Ви снилися, і ви мені сказали, що тут щось на кшталт школи магії, а потім запропонували прийти, якщо я хочу навчиться більшого. А потім вони снилися, - вона оглянула інших. - І ще кілька хлопчаків, навіть один такий смішний з довгими вушками. Потім дорога, яка в подробицях показала, як сюди дійти.

- Дуже корисний сон, - Дірас усміхнувся. - А яка в тебе була проблема?

- Ну, це не зовсім проблема, - дівчина знизала плечима. - Просто, я давно вже вмію робити деякі незвичайні речі. Мене мама вчила, вона теж маг. Але через те, що їй довгий час доводилося приховувати свої вміння, вона особливо не практикувалася. А мені стало здаватися, що я можу більше, набагато більше, і дуже захотілося навчитися, тільки я не знала де і в кого, адже всі маги сховалися і шукати їх небезпечно, навіть якщо обережно. Ось я мучилася цими питаннями, поки не наснився сон. Я розповіла про нього батькам, вони давно знають про мої сни та вірять, тому відпустили. Щоправда, не відразу. Тато хотів мене провести, але в мене мама вагітна, скоро народити повинна, тож залишати її надовго не можна. Довелося йти самій. Ось така ось історія, - закінчила вона свою розповідь, оглянувши всіх слухачів і трохи зніяковівши від такої уваги.

- Зрозуміло, - сказав Дірас. - А про інші свої вміння розповіси?

На цьому нашу бесіду перервав ввічливий стукіт у двері, Дірас дозволив увійти, і до кабінету зайшли слуги з тацями з їжею та частуваннями, а ще чашками та великим чайником з чаєм, з носика якого вилася гаряча пара. Господар замку подякував слугам, зачекав, доки вони розіллють чай, роздадуть частування, подадуть гості їжу і вийдуть. Потім, дав час Тісі спокійно поїсти, а нам попити гарячий напій, лише після цього повторив своє запитання.

- Я вмію вирощувати всякі рослини, - відповіла Тіса. - Точніше змушувати їх рости швидше. А ще вмію робити так, щоб люди та тварини мене не бачили, тільки з мамою це не працює.

- Може, це тому, що вона теж маг? - припустив Дірас.

- Напевно, - Тиса знизала плечима.

- Можемо перевірити. Стань, будь ласка, невидимою.

- Прямо зараз? - перепитала дівчина.

- Так, - Дірас кивнув. - Чи ти не хочеш?

- Я просто дуже втомилася, - поскаржилася Тіса. - Невидимість вимагає багато сил, а я майже всю дорогу ховалася, поки йшла до вас лісом. А ще, поки чекала вас біля воріт, виростила під собою траву, щоб не сидіти на мокрій землі.

Ось чому від неї так віяло магією, коли ми вийшли до неї. Дірас співчутливо похитав головою і сказав:

- Що ж, тоді на сьогодні закінчимо нашу розмову. Якщо, звісно, у тебе немає до мене запитань?

- Є, але їх дуже багато і здебільшого вони з приводу магії. Думаю, і це можна перенести на потім. Ну або просто все дізнаюся під час навчання, - дівчина трохи зніяковіла й уточнила: - Ви ж мене берете?

- Звичайно, - Дірас кивнув. - Тільки є одне важливе правило для всіх, про яке я тебе маю попередити, перш ніж ти остаточно ухвалиш рішення - у замку заборонено користуватися магією без мого нагляду або дозволу! І щоб я був упевнений, що всі учні виконують це правило, вони носять браслети, які блокують силу. Зняти їх можу тільки я, що власне і роблю, перед тим як почати урок магії. Зараз я не маю пари для тебе, але якщо ти все ж таки погодишся залишитися, то за ніч зроблю і вже завтра одягну.

Після цих слів, він повернувся до мене з Аїном і нагадав, що не одягнув на нас браслети після тренування. Ми покірно підійшли та простягни руки, принагідно демонструючи гості ті самі смуги чорної шкіри без замків і з хитромудрими візерунками.

Тіса явно не очікувала такого. Вона підійшла, уважно оглянула наші браслети, потім повернулася у своє крісло і надовго задумалася. Дірас не квапив із відповіддю і разом з усіма спокійно допивав свій чай.

- А це обов'язково? - Тіса, нарешті, порушила мовчання. - Адже моя магія мирна і я її добре контролюю.

- Вибач, але так. Можливо, скоро ми від них відмовимося, - Дірас з усмішкою глянув на мене, - але поки що це обов'язкова умова для всіх. Ти сама до нас прийшла і вдома в тебе є мама, яка тебе навчає, тому ти маєш право відмовитися. Звичайно ж, я не вижену тебе в ніч. Переночуєш, відпочинеш, і завтра вирушиш у зворотний шлях. Я дам тобі коня і в супровід кілька моїх людей із варти. Отже, яке твоє остаточне рішення?

Тіса ще трохи забарилася, важко зітхнула, потім відповіла:

- Не очікувала, що буде така складність, але я звикла довіряти своїм снам, тож так, я згодна.

Дірас задоволено кивнув.

- Я радий, що в нашому замку буде нова учениця, - він усміхнувся Тісі. - Зараз Тайлор проводить тебе до твоєї нової кімнати. Я, тим часом попрошу свою добру подругу, Тару, щоб вона підібрала тобі щось переодягнутися і допомогла обжитися на новому місці. Потерпи трохи та не поспішай одразу лягати спати. А завтра зранку приходь у загальну їдальню на сніданок, познайомишся з рештою учнів. Потім підеш із ними на перший урок.

Тіса кивнула у відповідь і піднялася з крісла. Тайлор поспішив встати слідом і пішов до дверей, випускаючи Тісу з кабінету.

- Добрих снів, - попрощалася вона, виходячи за двері.

Слідом за нею пішли й ми з Аїном.