Наше повернення до замку не залишилося непоміченим. Тайлор відчув наближення вчителя, та разом зі своїм загоном, з яким продовжував патрулювання, підійшов до тренувального майданчика, на який ми з батьком якраз приземлилися. Чейз та Елан теж побачили нас, бо у цей час знаходилися на задньому дворі. Звісно, вони теж забажали підійти ближче, щоб почути з якими новинами ми повернулися. Батько та я, майже одночасно перетворилися на людей. Дірас одразу взявся за справу. Спочатку вислухав доповідь від патрульних, які доповіли, що на території замку все чисто, нікого зі сторонніх не виявлено, також не знайдено підозрілих та небезпечних предметів. Батько задоволено кивнув, потім велів шістьом вартовим залишитися біля нього. Інших чоловіків попросив завершувати патрулювання та приступати до своєї повсякденної роботи, лише бути вдвічі уважнішими до всього підозрілого, нагадавши, що магічний захист замку зруйновано. Він пообіцяв, що через деякий час його відновить, але доки треба покладатися тільки на власні сили.

Дірас попросив Торена поговорити з працівниками кухні і якщо в них достатньо сил та людей, то нехай вони почнуть годувати сніданок. Чейзу та Елану він доручив відшукати решту хлопців та запросити їх бібліотеки. Аїна відправив до лазарету, щоб покликати маленьких перевертнів та решту учнів, які там допомагали Тарі з пораненими. Дірас мав намір зібрати всіх в одному місці, щоб один раз пояснити все, що трапилось та уникнути повторення однієї історії сотні разів, заразом відповісти на всі запитання.

Роздавши всім завдання, батько попросив мене, разом із вартовими охороняти Сема, та почекати поки він повернеться. Швидко перетворившись на дракона, Дірас злетів у небо. Через деякий час повернувся, несучи в лапах переляканого Емара. Той більше не пручався, не вдавав хоробрість, та взагалі був якимось незвично тихим. Невже його так сильно налякав політ. Чи це Тарел з перевертнями так встиг його чимось налякати.

Передавши Емара вартовим, Дірас велів його замкнути та добре охороняти.

- Це дуже цінний полонений, - повідомив він вартовим. - Відповідаєте за нього головою.

Потім він попросив мене, разом із двома чоловіками, провести Сема до однієї з гостьових кімнат, де збирався його зачинити, поки не вирішить, що з ним робити далі. Поки всі збираються у бібліотеці, він хотів поговорити зі зрадником про скоєне. Сем помітно здригнувся, почувши, що на нього незабаром чекає неприємна бесіда, але слухняно пішов до замку під нашим супроводом.

У замку ще сильно пахло димом, а на стіни та на предмети оздоблення осіла чорна кіптява. Ще довго доведеться оговтуватися після сьогоднішніх подій та прибирати наслідки. Ми піднялися по сходах на другій поверх. Тут теж стіни були у кіптяві, але не так сильно, тільки ближче до сходів. За відсутності скла у всіх вікнах, приміщення провітрилися та звільнилися від неприємного запаху диму. Ми пройшли коридором, повз кабінет Діраса. Я із жалем відмітив, що мій улюблений вітраж із зображенням фенікса теж розбився від вибуху. Далі, ближче до сходів якими здебільшого користувалися робітники замку, знаходилося декілька гостьових кімнат. В одній із них, де жили маленькі перевертні, були навстіж відчинені двері. Я крадькома побачив розкидану постіль, одна ковдра лежала на підлозі. Навіть не уявляю, як же вони перелякалися! Я важко зітхнув.

Батько відчинив сусідню кімнату. Залишивши варту біля дверей у коридорі, ми зайшли у середину. Тут стояло одне широке ліжко, застелене лише білим покривалом. Такою ж самою білою тканиною, були прикриті шафа, тумбочка, стіл та декілька стільців. Дірас запропонував Сему сісти на ліжку, а ми сіли на стільці, поставивши їх напроти.

- Що ж, Сем, - батько одразу почав розмову. - Не хочу читати тобі зайві моралі, гадаю ти й сам усвідомлюєш, що накоїв. Мене лише цікавить, навіщо це тобі? Я знав, що з деякими з хлопців у тебе були не дуже дружні стосунки. Але хіба це причина наражати їх на смертельну небезпеку? Знаю, що ти не хотів сюди їхати. Але хіба це привід завдавати такої шкоди замку, який весь цей час був для тебе домом? Навіщо застосовувати вибухівку всередині замку, посеред ночі, де живе багато людей? Людей, які кожен день працювали, щоб забезпечити тобі гарячу їжу, чисту постіль та гарну одежу. Ти знаєш, що на превеликий жаль, деякі з них не пережили цю ніч?

Я голосно зітхнув. Орсем почав плакати. Батько терпляче чекав.

- Я не хотів… - врешті решт, відповів Сем, схлипуючи, та ковтаючи сльози. - Вони пообіцяли, що нікого не вб'ють. Хлопці мали бути в браслетах…

- А варта? Ти про них подумав? - спокійно запитав Дірас. - Та й хлопці. Невже ти думав, що якщо вони будуть без магії, то спокійно вийдуть до нападників с піднятими руками?

- Ні… - схлипнув Сем, втираючи рукавом ніс. - Я не хотів такого. Він мене обдурив.

- Хто?

- Емар.

- Як ти з ним зустрівся?

- У лісі.

- Сем, будь ласка, розповідай. Мені не дуже хочеться з тебе витягувати по слову.

Дірас піднявся. На столі, під білим покривалом, стояв перевернутий глечик, та кілька склянок. За допомогою магії, батько наповнив одну зі склянок водою, та простягнув Сему.

- Ось, візьми, попий та трохи заспокойся.

Хлопець взяв склянку обома руками та випив майже всю воду великими ковтками. Декілька разів зітхнув, заспокоюючись. Але коли він почав говорити, голос його все одно тремтів.

- Я часто любив гуляти лісом. На одній із прогулянок, зустрів вовків. Я тоді ще не знав, що це перевертні, вони подивилися на мене, та пішли.

- Добре, - підбадьорив хлопця Дірас, коли він знову замовк. - Коли це було?

- Наприкінці літа..

- Зрозуміло, продовжуй.

Сем ще раз глибоко вдихнув, та сказав:

- Через кілька днів я знову побачив вовків. Але на цей раз вони мене оточили та перш ніж я почав панікувати та звати на допомогу, до мене вийшов чоловік. Це був граф Емар. Він заспокоїв мене, говорив ввічливо. Розповів, що він теж прагне справедливості, щоб маги та чарівні істоти, більше не боялися, та жили в мирі. Але він домагається цього мирним, політичним шляхом. А Ді… - він запнувся, подивився на чоловіка і знову сховав очі. - А ви… нібито… робите це через порушення законів. Навчаєте молодих хлопців за допомогою магії шпигувати, проникати в чужі будинки, та красти речі.

- Прикро, я гадав що хлопці працювали чисто, - зітхнув Дірас. - Але якщо, перевертні вже давно на службі у графа, то саме вони могли відчути магію, а ми навіть цього і не помітили. Вибач, - схаменувся він, - я тебе перебив, продовжуй.

- Ну, - зам'явся Сем. - Отже, Емар розписав, що він хороший, а ви…

- Поганий, - усміхнувся Дірас. - Зрозумів, не хвилюйся. І ти йому повірив, після майже року навчання?

- Так. Тобто, ні. Тобто… - Сем замовк, підбираючи слова. - Тобто, для мене не це стало головним. Емар пообіцяв, що забере мене звідси, відвезе до мами. Тоді, я сказав йому, що не все так легко і розповів про браслети. Він сильно зацікавився цією темою. Тепер я розумію чому, - хлопець зітхнув. - А тоді він мені сказав, що в нього є знайомий маг, який допоможе зняти браслети та попросив дуже докладно розповісти все, що я про них знаю.

- Цікаво, - Дірас почухав перенісся. - Це правда, чи брехня заради інформації. Треба буде з'ясувати. Це була ваша єдина зустріч, чи він ще приходив до тебе?

- Єдина. Далі приходив чоловік, на ім'я Хас. Я так розумію, він перевертень, тому що завжди приходив без верхнього одягу, та взуття.

- І про що ви спілкувалися? - запитав Дірас, тому що Сем знову замовк, не бажаючи розповідати.

- Загалом, він тільки вислуховував від мене інформацію, про те що сталося у замку з моменту нашої останньої зустрічі. Чи виїжджали ви із замку? Чи ходили хлопці на завдання, якщо так, то хто саме?

Слухаючи розповідь Сема, мені стало його шкода. Частково, я навіть почав його розуміти, але після останніх слів, мене знову захопила злість.

- А про мене, Чейза та Ріна ти встиг розповісти цьому Хасу? - різко запитав я.

Сем здригнувся, але з відповіддю не поспішав.

- Я теж хотів би почути відповідь, - поквапив його Дірас.

Сем кивнув.

- Хас приходив в той самий день, коли ти з хлопцями відплив до столиці.

- Ти розумієш, що ми з Еланом ледь не загинули тоді? - почав закипати я. Навіть піднявся зі стільця. - Невже, коли ми повернулися, та розповіли про все, в тебе не закралася підозра, що цей Емар не такий вже і хороший?

- Ні! - неочікувано різко відповів хлопець. Навіть очі на мене підняв. - Хтось із вас поділився зі мною подробицями? Ви повернулися, вас вилікували й все.

- А ти хіба не бачив в якому стані повернувся я?

- Бачив. Але ж ти повернувся. І все с тобою добре!

Сем теж хотів встати, я ніяк не очікував, що цей хлопець врешті почне відстоювати свої слова. Але Дірас вирішив втрутитися.

- Годі! - він суворо глянув на обох. Зупинив погляд на мені, та вже більш м'яко сказав: - Сину, годі. Орсем винен, це ми вже з'ясували. Закликати до його совісті вже пізно.

Я зітхнув заспокоюючись, сів на стілець.

- Взагалі, вони не мали ні на кого нападати, - пробурмотів Сем, повертаючись до колишньої манери спілкуванні, соромлячись, та ховаючи погляд. - Я зустрівся с Хасом, через декілька днів, після вашого повернення. Він розповів мені, що вони планували взяти одного з вас в полон, а ви вчинили дуже сильний супротив. Полонивши одного з вас, вони хотіли виманити Діраса з замку. Та планували напад, щоб звільнити не лише мене, а й інших хлопців.

Я усміхнувся, але перебивати не став. Сем не помітив моєї реакції, та продовжив:

- Але вони сказали мені, що чомусь не можуть підійти близько до замку, щось заважає їм, наче невидима стіна. Тоді я і розповів їм, що можливо це захист замку, який ми періодично підживлюємо. Хас розпитав мене про це, подякував за інформацію, та сказав, що раз у них все одно провалився план з полоном, вони будуть розробляти новий. Коли все вирішиться, вони мене повідомлять. І от настав той день, коли Сар повернувся до замку без вас, але з маленькими перевертнями. Почувши розповідь, що ви, - він на мить підняв очі на Діраса, - відправилися рятувати свого друга, я запідозрив, що це, мабуть, новий план Емара. Став частіше навідуватися до лісу. І через два дні після цього, знову зустрів Хаса у лісі. Він передав мені чотири згортки. Він не сказав точно, що це таке і якою руйнівною силою воно володіє. Тільки дав інструкції, що три з них мені треба буде розкласти в підвалі, де ми підживлюємо захист, потім вийти, запалити останній згорток та кинути його до кімнати з безпечної відстані. Потім швидко тікати до лісу.

- Щастя у незнанні, - прокоментував Дірас почуте. - Саме тому захист замку пропустив тебе у середину, разом із такою небезпечною зброєю. Врахуємо. - Він зітхнув. - Що ж, наче картинка подій склалася. Тепер все зрозуміло. - Він піднявся зі свого місця. - Відпочивай, Семе. Сніданок тобі занесуть. А я поки подумаю, що з тобою робити далі.

Орсем помітно здригнувся. Дірас, посміхнувся йому.

- Не хвилюйся, як я вже казав, вбивати я тебе точно не буду. Не такий вже я і поганий, як тобі навіяв Емар.