Сон
Ранок
Конверт
Що надіти?
1 вересня. Початок
1 вересня. Продовження
Субота
Неділя
Така правда
Перший день тижня
Вівторок
Вечір вівторка
Середа
Середа 2
Вечір середи
Початок четверга
Замок
Вежа Дівії
Вежа Вікторії
Історія
Ранок п'ятниці
Ранок п'ятниці 2
Вежа Асі
Вежа Юліанни
Обід
Вежа Владислави
Хто я?
Озеро
В автобусі
Повернення додому
День народження
Прибуття
Замок Землі
Кленовий листок
Снігова сімейка
Крижане серце
Політ
Приземлення
Ночівля
Старі знайомі
Вулкан
Нове відкриття
Постраждалий
Сумніви
Струни
Корабель
На палубі
Під водою
Інкорпорація Маргарити
Острів
Втрата
Повернення
День народження вдруге
Нові знайомі
Кінець чи початок?
День народження вдруге
Відкрила очі й побачила стелю своєї кімнати. Таку ж білосніжну, як і колись.
- Я що, втратила свідомість? – запитала я сама себе.
- Та ні. – відповів мені Кекс. – Де ти була?
- Довго розповідати… - відмахнулася я.
- В іншому вимірі зі своїми братами і сестрами? – сказав Кекс.
- Там ще дракони були. – продовжила я.
- О-о-о… Все ясно, дорогенька. Колись твоя мама познайомиться зі своєю. – зробив висновок Кекс. – А я тікаю.
Я встала з підлоги й закрила вікно. Перевела погляд на зап'ястя руки і помітила блакитний браслет.
- Це таки був не сон. – промовила я й почала переодягатися з нічної сорочки в буденний одяг. Подивилася в дзеркало й сіла на стілець від несподіванки. Ви колись бачили різнокольорові очі? Я маю на увазі веселкові обручі навколо зіниці. Правда кольори не всі… Та це не так важливо. Напевно зміна кольору очей сталася через появу магічних здібностей…
Схоже коли я потрапила в інший вимір, час тут зупинився. Бо на моєму смартфоні показувало 8:37.
- То це значить, що… - почала я.
- Сьогодні – твій день народження! – сказали мої батьки в один голос. Як тільки я побачила їх, кинулась на шию мамі й тату. Як же я за ними скучила!
- Доню, таке враження, що ти не бачила нас цілу вічність! – вражено сказав тато. – А що з твоїми очима?
- Взагалі-то тиждень. – виправила його я. – А з очима… Сама в шоці.
- З нею все добре? – запитав він у мами.
- Жару начебто немає. – сказала мама, поцілувавши мене в лоб.
- Та все нормально! – вигукнула я.
- То будемо святкувати? – весело сказав тато.
- Будемо! – відповіла йому я і ми пішли на кухню, де мене чекав святковий стіл з величезним тортом і свічками.
Після обіду подзвонив Андрій і привітав мене зі святом. Ще раз. Бажав мені щастя, здоров'я, успіхів у навчанні, багато грошей і хорошого хлопця. Таким балакучим я не чула його давно. Напевно наша подорож таки вплинула на його характер.
- …Мені тільки-но дзвонив Дмитро. – продовжував він. – Запропонував зустрітися завтра у парку. Казав, що й до тебе подзвонить.
- В нього ж немає мого номеру телефона. – сказала я. – А коли приходити?
- На десяту годину. – відповів Андрій.
- Постараюсь прийти. – сказала я.
- Ти навіть не уявляєш, хто у мене з'явився! – хитрим голосом промовив Андрій.
- Побачу, коли прийду, добре? До зустрічі завтра. – сказала йому я. Він попрощався і поклав слухавку. «Дивно. – думала я. – Чому це Дмитро вирішив подзвонити Андрію? Може вони подружилися…».
Решту дня у нас постійно розривався телефон. Всі поздоровляли мене з днем народження й бажали всього найкращого. Хоча, звісно, ціль дзвінка була у тому, щоб потеревенити з моїми батьками. З однокласників телефонували ще Микита, Вероніка, Ілля, Руслана і Маргарита. У Дмитра (я більше ніж впевнена), не вистачило розуму, щоб запитати в когось мій номер. Або ж він просто забув, що в мене сьогодні особливий день. І не тільки в мене. Ще треба Кекса привітати…
© Сумна Королева ,
книга «Особлива. Мій 14-тий день народження».
Нові знайомі
Коментарі