В автобусі
Через декілька хвилин приїхав наш шкільний автобус. Ми погрузили наші сумки в багажне відділення, і почали заходити в салон. Цього разу нам дали не ту душогубку, на якій ми приїхали до замку, а більш-менш нормальний автобус, в якому було не тільки зручно, а й недушно. Коли Андрій влаштувався в автобусі, він вирішив зайняти місце і мені. Цього разу в Дмитра не вийшло посадити мене поруч з собою, бо він зайшов в автобус останнім. Я сіла з Андрієм, хоча мої сестри запрошували мене до них. Все ж, Андрія я знаю краще. Може, навіть, краще, ніж себе. Коли всі добре влаштувалися, автобус вирушив у дорогу.
- Цього разу ми можемо їхати довше, ніж їхали сюди. Той автобус, що віз нас того разу, зламався. Але, якщо ви не хочете благополучно доїхати додому, ми можемо їхати швидко. – сказала наша класна керівничка.
Ми відмовились від цієї пропозиції, і були навіть раді тому, що довше проведемо час разом. Першу годину ми спілкувалися, сміялись над Дмитром, який кожного посилав в одне хороше місце під назвою баня, спостерігали за Русланою і Іллею, що весь час про щось шепотілися. Андрій спочатку спостерігав за нашим класом, а потім надів навушники і повністю відімкнувся від зовнішнього світу. Я хотіла зробити так само, але Маргарита попрохала трохи поговорити з нею.
- Ти ніколи не помічала, як Андрій на тебе дивиться? – запитала вона мене.
- А як він може на мене дивитися? Як на людину. – сказала я.
- Ех, нічого ти не розумієш… - промовила вона і продовжила дивитися у вікно.
А я витягла свій телефон, щоб обрати котрусь із пісень. Спочатку я хотіла послухати «Sing me to sleep», але вона так мені набридла, що я включила «Fix me», і погрузилась в світ музики.
Але, слухаючи одні і ті ж пісні, можна зійти з розуму! Я зняла навушники і вимкнула телефон. Андрій продовжував слухати музику, не звертаючи ні на кого увагу. Довго спостерігала за ним, і вирішила: я повинна дізнатися, що він слухає! Так, як це можна зробити в будь який момент, я зроблю це просто зараз! Я простягла руку до вуха Андрія і витягнула один навушник. Він відкрив очі, подивився на мене, і знову закрив їх. Я вставила навушник в своє вухо і почала слухати ту музику, що слухав Андрій. Як я зрозуміла, ця пісня має назву «Numb». Ніколи б не подумала, мені сподобається рок! Але пісня мені дійсно сподобалась. Я закрила очі, і спробувала забути все, що зі мною сталося за весь тиждень. І в мене вийшло. Навіть занадто добре. Я почала підспівувати в такт мелодії, і навіть не звернула на це уваги! Та мені було все одно, що подумають оточуючі. Я слухала пісню. Його улюблену пісню…
- Цього разу ми можемо їхати довше, ніж їхали сюди. Той автобус, що віз нас того разу, зламався. Але, якщо ви не хочете благополучно доїхати додому, ми можемо їхати швидко. – сказала наша класна керівничка.
Ми відмовились від цієї пропозиції, і були навіть раді тому, що довше проведемо час разом. Першу годину ми спілкувалися, сміялись над Дмитром, який кожного посилав в одне хороше місце під назвою баня, спостерігали за Русланою і Іллею, що весь час про щось шепотілися. Андрій спочатку спостерігав за нашим класом, а потім надів навушники і повністю відімкнувся від зовнішнього світу. Я хотіла зробити так само, але Маргарита попрохала трохи поговорити з нею.
- Ти ніколи не помічала, як Андрій на тебе дивиться? – запитала вона мене.
- А як він може на мене дивитися? Як на людину. – сказала я.
- Ех, нічого ти не розумієш… - промовила вона і продовжила дивитися у вікно.
А я витягла свій телефон, щоб обрати котрусь із пісень. Спочатку я хотіла послухати «Sing me to sleep», але вона так мені набридла, що я включила «Fix me», і погрузилась в світ музики.
Але, слухаючи одні і ті ж пісні, можна зійти з розуму! Я зняла навушники і вимкнула телефон. Андрій продовжував слухати музику, не звертаючи ні на кого увагу. Довго спостерігала за ним, і вирішила: я повинна дізнатися, що він слухає! Так, як це можна зробити в будь який момент, я зроблю це просто зараз! Я простягла руку до вуха Андрія і витягнула один навушник. Він відкрив очі, подивився на мене, і знову закрив їх. Я вставила навушник в своє вухо і почала слухати ту музику, що слухав Андрій. Як я зрозуміла, ця пісня має назву «Numb». Ніколи б не подумала, мені сподобається рок! Але пісня мені дійсно сподобалась. Я закрила очі, і спробувала забути все, що зі мною сталося за весь тиждень. І в мене вийшло. Навіть занадто добре. Я почала підспівувати в такт мелодії, і навіть не звернула на це уваги! Та мені було все одно, що подумають оточуючі. Я слухала пісню. Його улюблену пісню…
Коментарі