Вечір середи
День видався важким. Мало того, що я весь час боялася, що Сніжка помітять, так я ще й неправильно зробила домашнє завдання по біології. Здогадайтесь, яка в мене оцінка. Побувши в трошки пригніченому настрої, я переключилася на фізику. Фізик у нас був новий. Як я зрозуміла – набагато кращий за минулу вчительку, що не могла нічого правильно і точно пояснити. Урок пройшов непогано. Найкраще те, що я зрозуміла майже все, що він казав (таке буває нечасто…і не тільки щодо фізики). Те, що мені не дійшло, я попрохала роз'яснити Андрія. Він зрозумів все.
Переживши трудове навчання, на якому ми з Веронікою малювали шкільний плакат, я вийшла на ганок школи і почекала, поки Андрій наздожене мене. Коли ми вийшли з території школи, я вирішила показати Андрію причину мого непокоєння на протязі всього дня.
- Знаєш… Я думаю, я повинна тобі дещо показати.
- Справді? – здивувався він.
Я розстібнула куртку і витягнула звідти Сніжка. Він уважно подивився на Андрія і вперше за весь день сказав: - Мяу.
Андрій трохи насторожено роздивлявся пухнастий клубочок. Але він виглядав так, наче знав, що в мене з'явилось кошеня.
- Тобі подарував його Дмитро? – запитав він мене, чим повністю шокував. Звідки він знає? Я його так і запитала:
- Звідки ти знаєш?
Андрій взяв Сніжка на долоні і зняв з нього нашийник. Одразу ж очі кошеняти стали зеленими і нічого не розуміючими. Такими ж як і в мене.
- Нічого не розумію. – зізналася я. – Поясни мені хоча б щось.
Андрій знову одяг нашийник на Сніжка і віддав його мені зі словами:
- Коли Дмитро подарував тобі Сніжка, він думав, що таким чином зможе слідкувати за тобою вдома. Але нашийник, який я подарував тобі, блокує силу Дмитра і захищає Сніжка від небезпеки.
- Але чому його очі стають блакитними, коли я одягаю на нього нашийник? – запитала я.
Андрій погладив Сніжка і сказав:
- Тому, що цей нашийник є зв'язком зі мною. Коли Сніжок носить його, я зможу відчути небезпеку і прийти на допомогу. Можна сказати, що ти будеш піклуватись за… е-м-м… мною?
Я здивувалася ще більше. Піклуватися за Андрієм? Та він сам піклується за мною! Причому, буквально кожен день!
- Сьогодні – мій найкращий день. Хочу, аби таких днів було більше… - прошепотіла я Сніжку, на що отримала гучне муркотіння.
Переживши трудове навчання, на якому ми з Веронікою малювали шкільний плакат, я вийшла на ганок школи і почекала, поки Андрій наздожене мене. Коли ми вийшли з території школи, я вирішила показати Андрію причину мого непокоєння на протязі всього дня.
- Знаєш… Я думаю, я повинна тобі дещо показати.
- Справді? – здивувався він.
Я розстібнула куртку і витягнула звідти Сніжка. Він уважно подивився на Андрія і вперше за весь день сказав: - Мяу.
Андрій трохи насторожено роздивлявся пухнастий клубочок. Але він виглядав так, наче знав, що в мене з'явилось кошеня.
- Тобі подарував його Дмитро? – запитав він мене, чим повністю шокував. Звідки він знає? Я його так і запитала:
- Звідки ти знаєш?
Андрій взяв Сніжка на долоні і зняв з нього нашийник. Одразу ж очі кошеняти стали зеленими і нічого не розуміючими. Такими ж як і в мене.
- Нічого не розумію. – зізналася я. – Поясни мені хоча б щось.
Андрій знову одяг нашийник на Сніжка і віддав його мені зі словами:
- Коли Дмитро подарував тобі Сніжка, він думав, що таким чином зможе слідкувати за тобою вдома. Але нашийник, який я подарував тобі, блокує силу Дмитра і захищає Сніжка від небезпеки.
- Але чому його очі стають блакитними, коли я одягаю на нього нашийник? – запитала я.
Андрій погладив Сніжка і сказав:
- Тому, що цей нашийник є зв'язком зі мною. Коли Сніжок носить його, я зможу відчути небезпеку і прийти на допомогу. Можна сказати, що ти будеш піклуватись за… е-м-м… мною?
Я здивувалася ще більше. Піклуватися за Андрієм? Та він сам піклується за мною! Причому, буквально кожен день!
- Сьогодні – мій найкращий день. Хочу, аби таких днів було більше… - прошепотіла я Сніжку, на що отримала гучне муркотіння.
Коментарі