Ранок п'ятниці 2
Розповім все своїми очима.
Ранок. О пів на сьому. Чую якийсь шум коло моєї палатки. Так, як я ще не прокинулася (а, отже, мій мозок – теж), я вирішила перевірити, що відбувається назовні. Певно, хтось з моїх однокласників вже прокинувся і почав готувати собі сніданок. Я все ще з закритими очима відкрила застібку в палатці, вийшла і, позіхаючи, промовила:
- Доброго ран…
Я не договорила. Бо відкрила очі. І побачила Андрія з Дмитром, що відчайдушно намагалися добити один одного.
- Видно для когось воно не дуже добре… - продовжила я і підійшла ближче. Спостерігаючи за бійкою, я стала потроху прокидатися. Нарешті я сказала:
- Так! Що тут відбувається!?!?!?
Хлопці одразу ж зупинились. Схоже, у кожного з них була своя версія подій. І вона повністю відрізнялася від іншої. Першим промовив Дмитро:
- Що я по твоєму повинен робити? Гладити його по голівці за те, що він спав з моєю дівчиною? За те, що провів ніч з тобою!
Я дала своєму мозку дві секунди на роздуми. І він спрацював блискуче.
- Яке твоє діло до того, з ким я сплю?!?!? Те, що ти постійно чіпляєшся до мене, ще не означає, що я – твоя дівчина!!!!!!!!!!!!!!! Хочу і буду ночувати з тим, з ким захочу!!!!!!!!
Не довго думаючи, я підійшла до Андрія, взяла його за руку і відвела в свою палатку. І почала допит.
- ЩО ТО БУЛО, АНДРІЮ?!!!! ПОЯСНИ МЕНІ! Що значить «провів ніч з тобою»? Ти, що, ночував зі мною в одній палатці?
Андрій сидів, і не знав, що сказати. Йому не дуже подобався такий розклад подій. Але все ж він розповів мені, що сталося насправді. Виявляється, вчора він спросоння переплутав наші з ним палатки. Сьогодні вранці він прокинувся поруч зі мною. І сталося так, що саме в цей момент в палатку заглянув Дмитро. Андрій одразу ж почав пояснювати йому, що між нами нічого не було, але той не став слухати, а просто вдарив Андрія по обличчю. Почалася бійка, свідком якої я і стала.
Я замовкла. Не знаю, чому, але мені в голову раптом забралась дивна думка: що відчував Андрій, коли побачив перед собою мене? Х-м-м… Напевно, я дивилась на нього занадто довго, бо Андрій не витерпів:
- Чого ти на мене так дивишся?
Я відвела погляд і почервоніла.
- Я навіть не уявляю, що ти відчував, коли прокинувся поруч за мною… - сказала я йому те, про що думала.
- І не уявляй. – сказав він мені, і пішов до своєї палатки. А я залишилась наодинці зі своїми роздумами.
Ранок. О пів на сьому. Чую якийсь шум коло моєї палатки. Так, як я ще не прокинулася (а, отже, мій мозок – теж), я вирішила перевірити, що відбувається назовні. Певно, хтось з моїх однокласників вже прокинувся і почав готувати собі сніданок. Я все ще з закритими очима відкрила застібку в палатці, вийшла і, позіхаючи, промовила:
- Доброго ран…
Я не договорила. Бо відкрила очі. І побачила Андрія з Дмитром, що відчайдушно намагалися добити один одного.
- Видно для когось воно не дуже добре… - продовжила я і підійшла ближче. Спостерігаючи за бійкою, я стала потроху прокидатися. Нарешті я сказала:
- Так! Що тут відбувається!?!?!?
Хлопці одразу ж зупинились. Схоже, у кожного з них була своя версія подій. І вона повністю відрізнялася від іншої. Першим промовив Дмитро:
- Що я по твоєму повинен робити? Гладити його по голівці за те, що він спав з моєю дівчиною? За те, що провів ніч з тобою!
Я дала своєму мозку дві секунди на роздуми. І він спрацював блискуче.
- Яке твоє діло до того, з ким я сплю?!?!? Те, що ти постійно чіпляєшся до мене, ще не означає, що я – твоя дівчина!!!!!!!!!!!!!!! Хочу і буду ночувати з тим, з ким захочу!!!!!!!!
Не довго думаючи, я підійшла до Андрія, взяла його за руку і відвела в свою палатку. І почала допит.
- ЩО ТО БУЛО, АНДРІЮ?!!!! ПОЯСНИ МЕНІ! Що значить «провів ніч з тобою»? Ти, що, ночував зі мною в одній палатці?
Андрій сидів, і не знав, що сказати. Йому не дуже подобався такий розклад подій. Але все ж він розповів мені, що сталося насправді. Виявляється, вчора він спросоння переплутав наші з ним палатки. Сьогодні вранці він прокинувся поруч зі мною. І сталося так, що саме в цей момент в палатку заглянув Дмитро. Андрій одразу ж почав пояснювати йому, що між нами нічого не було, але той не став слухати, а просто вдарив Андрія по обличчю. Почалася бійка, свідком якої я і стала.
Я замовкла. Не знаю, чому, але мені в голову раптом забралась дивна думка: що відчував Андрій, коли побачив перед собою мене? Х-м-м… Напевно, я дивилась на нього занадто довго, бо Андрій не витерпів:
- Чого ти на мене так дивишся?
Я відвела погляд і почервоніла.
- Я навіть не уявляю, що ти відчував, коли прокинувся поруч за мною… - сказала я йому те, про що думала.
- І не уявляй. – сказав він мені, і пішов до своєї палатки. А я залишилась наодинці зі своїми роздумами.
Коментарі