Сон
Ранок
Конверт
Що надіти?
1 вересня. Початок
1 вересня. Продовження
Субота
Неділя
Така правда
Перший день тижня
Вівторок
Вечір вівторка
Середа
Середа 2
Вечір середи
Початок четверга
Замок
Вежа Дівії
Вежа Вікторії
Історія
Ранок п'ятниці
Ранок п'ятниці 2
Вежа Асі
Вежа Юліанни
Обід
Вежа Владислави
Хто я?
Озеро
В автобусі
Повернення додому
День народження
Прибуття
Замок Землі
Кленовий листок
Снігова сімейка
Крижане серце
Політ
Приземлення
Ночівля
Старі знайомі
Вулкан
Нове відкриття
Постраждалий
Сумніви
Струни
Корабель
На палубі
Під водою
Інкорпорація Маргарити
Острів
Втрата
Повернення
День народження вдруге
Нові знайомі
Кінець чи початок?
Ранок п'ятниці 2
Розповім все своїми очима.
Ранок. О пів на сьому. Чую якийсь шум коло моєї палатки. Так, як я ще не прокинулася (а, отже, мій мозок – теж), я вирішила перевірити, що відбувається назовні. Певно, хтось з моїх однокласників вже прокинувся і почав готувати собі сніданок. Я все ще з закритими очима відкрила застібку в палатці, вийшла і, позіхаючи, промовила:
- Доброго ран…
Я не договорила. Бо відкрила очі. І побачила Андрія з Дмитром, що відчайдушно намагалися добити один одного.
- Видно для когось воно не дуже добре… - продовжила я і підійшла ближче. Спостерігаючи за бійкою, я стала потроху прокидатися. Нарешті я сказала:
- Так! Що тут відбувається!?!?!?
Хлопці одразу ж зупинились. Схоже, у кожного з них була своя версія подій. І вона повністю відрізнялася від іншої. Першим промовив Дмитро:
- Що я по твоєму повинен робити? Гладити його по голівці за те, що він спав з моєю дівчиною? За те, що провів ніч з тобою!
Я дала своєму мозку дві секунди на роздуми. І він спрацював блискуче.
- Яке твоє діло до того, з ким я сплю?!?!? Те, що ти постійно чіпляєшся до мене, ще не означає, що я – твоя дівчина!!!!!!!!!!!!!!! Хочу і буду ночувати з тим, з ким захочу!!!!!!!!
Не довго думаючи, я підійшла до Андрія, взяла його за руку і відвела в свою палатку. І почала допит.
- ЩО ТО БУЛО, АНДРІЮ?!!!! ПОЯСНИ МЕНІ! Що значить «провів ніч з тобою»? Ти, що, ночував зі мною в одній палатці?
Андрій сидів, і не знав, що сказати. Йому не дуже подобався такий розклад подій. Але все ж він розповів мені, що сталося насправді. Виявляється, вчора він спросоння переплутав наші з ним палатки. Сьогодні вранці він прокинувся поруч зі мною. І сталося так, що саме в цей момент в палатку заглянув Дмитро. Андрій одразу ж почав пояснювати йому, що між нами нічого не було, але той не став слухати, а просто вдарив Андрія по обличчю. Почалася бійка, свідком якої я і стала.
Я замовкла. Не знаю, чому, але мені в голову раптом забралась дивна думка: що відчував Андрій, коли побачив перед собою мене? Х-м-м… Напевно, я дивилась на нього занадто довго, бо Андрій не витерпів:
- Чого ти на мене так дивишся?
Я відвела погляд і почервоніла.
- Я навіть не уявляю, що ти відчував, коли прокинувся поруч за мною… - сказала я йому те, про що думала.
- І не уявляй. – сказав він мені, і пішов до своєї палатки. А я залишилась наодинці зі своїми роздумами.
© Сумна Королева ,
книга «Особлива. Мій 14-тий день народження».
Коментарі