У перекладі з давньогрецької akropolis — «верхнє місто». Це укріплена частина давньогрецького міста, котра, як правило, розташовувалась на підвищенні й спочатку служила сховком у военний час. На акрополі знаходились міські святині, храми богів — покровителів міста, і часто зберігалась міська казна.
Символом давньогрецької культури та історії став афінський Акрополь. Його засновником, згідно з міфологічною традицією, був перший цар Афін Кекроп. Активна забудова Акрополя як центру релігійного життя міста велась у часи тирана Пісістрата у VI ст. до н.е. У 480 р. його зруйнували перси, які захопили Афіни. У середині V ст. до н.е., за політики Перикла, афінський Акрополь було перебудовано за єдиним планом.
Піднятися на Акрополь можна було широкими мармуровими сходами, які вели до пропілеїв — парадного входу, який збудований архітектором Мнесіклом. Нагорі відкривався вид на Парфенон — храм Афіни-Діви (творіння архітекторів Іктіна й Калікрата). У центральній частині храму стояла 12-метрова статуя Афіни Парфенос, яка виконана Фідієм із золота й слонової кістки; її облік нам відомий лише з описів та пізніх наслідувань. Зате збереглись скульптурні прикраси Парфенону, значну частину яких на початку XIX ст. вивіз британський посол у Костянтинополі лорд Елгін — і зараз вони зберігаються у Британському музеї.
На Акрополі знаходився також храм Ніки Аптерос — Безкрилої Перемоги (позбавлена крил, вона повинна була завжди залишатися з афінянами), храм Ерехтейон (зі знаменитим портиком каріатид), який включав кілька самостійних святилищ різним божествам, а також інші споруди.
Афінський Акрополь, який сильно постраждав у ході численних війн наступних століть, було відновлено у результаті реставраційних робіт, які почались у кінці XIX ст. і які особливо активізувалися у наступні десятиліття XX ст.
Афінський Акрополь Початок XX ст.