Головних богів давніх греків називають олімпійськими - за ім'ям гори Олімп у Північній Греції, котра вважалась місцем їхнього проживання. Про походження богів-олімпійців, їхні функції, взаємостосунки та звичаї ми дізнаємося вже з ранніх творів античної літератури - поем Гомера й Гесіода.
Олімпійські боги належали до третього покоління богів. Спочатку з Хаоса з'явились Гея-Земля та Уран-Небо, які породили титанів. Один з них, Крон, скинувши батька, захопив владу, але, боячись, що діти можуть становити загрозу його престолу, ковтав своє новонароджене потомство. Його дружині Реї вдалось урятувати лише останнє немовля - Зевса. Змужнівши, він скинув Крона й утвердився на Олімпі в якості верховного божества, розділивши владу з братами: Посейдон став володарем моря, а Аїд - підземного царства. Головних олімпійських богів було дванадцять, але їхній список у різних частинах грецького світу міг відрізнятися. Найчастіше до олімпійського пантеону включали крім вже вказаних богів дружину Зевса Геру - покровительку шлюбу й родини, а також його дітей: Аполлона - бога пророцтва й покровителя муз, Артеміду - богиню полювання, Афіну - покровительку ремесел, Ареса - бога війни, Гефеста - покровителя ковальської майстерності й вісника богів Гермеса. До них приєднували також богиню кохання Афродіту, богиню плодючості Деметру, Діоніса - покровителя виноробства і Гестію - богиню домашнього вогнища.
Окрім головних богів, греки шанували також німф, сатирів та інших міфологічних істот, які населяли увесь навколишній світ - ліси, річки, гори. Греки уявляли своїх богів безсмертними, такими, що маю облік прекрасних, фізично досконалих людей, які часто живуть тими ж почуттями, пристрастями й бажаннями, що і прості смертні.
Ерот і Психея перед богами Олімп
Малюнок Андреа Скьявоне.
Приблизно 1540-45 рр.
